про твої фінанси

Тема 30. Зайнятість та підприємництво, форми зайнятості

Що таке зайнятість і які форми зайнятості існують


Відео

Відео Play

Зміст

  1. Форми зайнятості: робота за наймом, фріланс, підприємництво
  2. Як формується винагорода за діяльність за наймом, фрілансера, підприємця

Форми зайнятості: робота за наймом, фріланс, підприємництво

Зайнятість населення – діяльність людей для одержання доходу в грошовій або іншій формах, яка не заборонена законодавством.

Існують такі форми особистої зайнятості:

  • робота за наймом;
  • самозайнятість, або фріланс;
  • підприємництво.

Більшість людей працює за наймом, що передбачає, що людина стає працівником компанії, установи, органу державної влади тощо (роботодавця) та регулярно виконує обумовлені під час працевлаштування завдання. За це роботодавець виплачує людині заробітну плату. Крім того, роботодавець має створити працівнику сприятливі умови для праці (наприклад, забезпечити всім необхідним для виконання завдань, зокрема, безпечним робочим місцем). Також роботодавець має надати працівнику час для відпочинку (упродовж дня – перерва на обід, упродовж тижня – вихідні, упродовж року – відпустка).

Переваги роботи за наймом:

  • працівник виконує лише ту роботу, яка відповідає його професії та посадовим обов’язкам. Зазвичай їх описано в окремому документі (посадовій інструкції), який підписує працівник і затверджує керівництво роботодавця;
  • наявність соціальних гарантій. Наприклад, оплата лікарняних. Крім того, час роботи за наймом враховують у страховий стаж для призначення пенсії за віком;
  • менше ризиків, ніж при інших видах зайнятості. Незалежно від того, наскільки успішно працює компанія, чи вчасно з нею розраховуються її замовники тощо, працівник у будь-якому разі має право на отримання заробітної плати;
  • регулярна виплата заробітної плати в розмірі, обумовленому під час працевлаштування. На додаток до заробітної плати деякі роботодавці можуть пропонувати своїм працівникам так звані соціальні пакети. Це певні блага та преференції (наприклад, можливість користуватися службовим автомобілем, відшкодування витрат на мобільний зв’язок, медичне страхування), що можуть істотно вплинути на привабливість роботи.

Прийом на роботу нового найманого працівника зазвичай оформлюють наказом керівника про прийняття людини на роботу. Факт працевлаштування також має фіксуватися в спеціальному документі – трудовій книжці.

Проте не всі роботодавці зацікавлені в офіційному працевлаштуванні своїх працівників та нарахуванні їм офіційної («білої») заробітної плати. Свідомо йдучи на порушення законодавства, такі роботодавці мають власний зиск, адже для них більша сума «білої» заробітної плати працівників означає більші збори, що мають бути сплачені ними державі. А для окремого найманого працівника, що погодився отримувати зарплату в конверті («сіру» заробітну плату), така ситуація загрожує:

  • відсутністю оплачуваних лікарняних або меншим розміром соціальних виплат під час хвороби;
  • меншим розміром плати на період перебування у відпустці;
  • меншою пенсією із солідарної системи в похилому віці.

Варто пам’ятати, що на найманого працівника покладаються певні обов’язки, як-от: якісно та вчасно виконувати доручені завдання, дотримуватися трудової дисципліни та режиму роботи.

У пошуках більшої свободи та кращих можливостей для особистої чи професійної реалізації люди дедалі частіше відмовляються від роботи за наймом і шукають альтернативні форми зайнятості. Однією з таких альтернатив роботі за наймом є самозайнятість, або фріланс, коли людина виконує окремі замовлення компанії-клієнта та отримує від неї за це певну винагороду. Таких людей називають фрілансерами.

Зазвичай фрілансер на прохання компанії-клієнта виконує конкретні, чітко вимірні, але переважно короткострокові завдання. Це може бути, наприклад, переклад іноземного тексту, підготовка звіту за результатами дослідження ринку або написання комп’ютерної програми. На відміну від роботи за наймом, коли найманий працівник змушений чітко виконувати вказівки керівника та працювати відповідно до встановленого режиму роботи, фрілансер самостійно визначає, як, де та коли виконувати завдання. Головне, щоб клієнт залишився задоволеним якістю виконаної роботи. За кожне виконане завдання фрілансер й отримує винагороду.

До речі, фріланс може поєднуватися з роботою за наймом, особливо якщо людина як найманий працівник працює в компанії неповний робочий день.

Варто пам’ятати, що на фрілансера не поширюються соціальні гарантії, що діють для найманих працівників. Він не зможе отримати лікарняний у разі хвороби або піти в оплачувану щорічну відпустку: за той час, що він хворіє або перебуває у відпустці, йому ніхто не заплатить. Фрілансер може розраховувати лише на оплату роботи в розмірі та в строки, як це узгоджено із замовником.

До того ж, фрілансу притаманний певний елемент ризиковості. Наприклад, якщо замовнику не сподобається якість виконаного завдання, то він навряд чи звернеться до того виконавця наступного разу. Замовлення також часто мають одноразовий, випадковий характер, і фрілансер, відповідно, мусить постійно шукати інших клієнтів та домовлятися про нові завдання.

За певними ознаками дуже подібним до фрілансу є ведення особистого підсобного господарства. У ньому людина самостійно або спільно з членами сім’ї виробляє сільськогосподарську продукцію, яку вона продає за гроші, наприклад, на ринку. Спільним для такої форми зайнятості та фрілансу є використання особистої праці та ухвалення самостійних рішень, яку продукцію виробляти, та пов’язані з цим ризики (наприклад, чи буде попит на продукцію після збору врожаю, якою буде її ціна тощо).

Ще однією альтернативою роботі за наймом є підприємництво. Це самостійна, регулярна (систематична), на власний ризик діяльність із виробництва чи продажу товарів і послуг, яка спрямована на одержання економічної вигоди (прибутку) або досягнення певних економічних і соціальних результатів. Підприємництво зазвичай є основою розвитку економіки будь-якої країни. Тому держава всіляко сприяє розвитку підприємництва, і малого та середнього бізнесу зокрема.

Як формується винагорода за діяльність за наймом, фрілансера, підприємця

Найманий працівник може розраховувати на отримання заробітної плати за свою роботу. Це – регулярний і доволі стабільний дохід. Зазвичай у структурі заробітної плати виокремлюють основну (оклади, тарифні ставки) і додаткову (бонуси, премії, надбавки) заробітну плату.

Держава встановлює базові стандарти винагороди найманих працівників. Один із таких стандартів – мінімальна заробітна плата, тобто мінімальний розмір оплати праці, яку роботодавець має сплатити за виконану найманим працівником норму праці. В Україні її переглядають щорічно та закріплюють законом про державний бюджет.

У доволі схожий спосіб формується винагорода за працю фрілансера. Звісно, фрілансер сам встановлює вартість своєї продукції або послуг (наприклад, вартість перекладу сторінки тексту). Проте вона теж віддзеркалює стан ринку та умови роботи в певній сфері та залежить від наявних знань, досвіду та схвальних відгуків попередніх клієнтів. Вочевидь, така винагорода фрілансера навряд чи може істотно відрізнятися від якогось середнього значення для певного виду робіт у певному регіоні.

Ключовою спільною рисою роботи за наймом і фрілансом є так звана «немасштабованість» винагороди за працю. Ця особливість полягає в тому, що оплата праці буде похідною від двох чинників:

  • середнього доходу, що пропонується ринком за подібну роботу, та
  • кількості відпрацьованого часу або обсягу виконаної людиною роботи.

Вочевидь, що другий чинник (час, присвячений роботі, або фізичний обсяг виконаної роботи) є об’єктивно лімітованим: людина не може працювати понад 24 години на добу. Тому винагорода за працю найманого працівника та фрілансера завжди має свою верхню межу.

Винагорода ж підприємця не є об’єктивно лімітованою й залежить виключно від успішності його бізнес-ідеї. Підприємець може розраховувати на весь прибуток від свого бізнесу (доходи від продажу товарів і послуг за вирахуванням витрат і податків).

Звісно, розмір прибутку залежатиме й від виробничої потужності компанії та витрат на ведення бізнесу (внутрішні чинники), і від наявного попиту на товар чи послугу (зовнішній чинник). Із розширенням бізнесу до створення та продажу продукту залучають усе більше нових працівників, а тому в певний момент прибутки, які отримує компанія, перестають залежати від часу, який підприємець особисто витрачає на ведення бізнесу. Це зумовлюється тим, що він отримує можливість делегувати менш важливі, технічні, функції іншим людям. На певному етапі розвитку бізнесу підприємець, вірогідно, зможе довірити управління всією компанією сторонньому менеджеру, який опікуватиметься тим, щоб компанія й надалі працювала прибутково.

Утім, варто пам’ятати, що на етапі започаткування власної справи підприємець зазвичай виконує майже всі завдання самостійно, приділяючи створенню та продажу продукту весь вільний час. Іншими словами: спочатку підприємець працює на власний бізнес, щоб згодом його бізнес почав працювати на нього та приносити йому прибутки.

Читайте також:

Інші теми:

Тема 23. Цінні папери

Тема 24. Пайові інвестиційні фонди

Тема 25. Страхові ризики та види страхування

Тема 26. Вибір страхової компанії

Тема 27. Види та рівні пенсійних систем

Тема 28. Пенсійне забезпечення в Україні

Тема 29. Податки

Тема 31. Бізнес-план

Тема 32. Фінансові інструменти розвитку бізнесу

Тема 33. Фінансове шахрайство

Тема 34. Захист прав споживачів фінпослуг