Пенсійне забезпечення: державне, добровільне

Пенсійна система України

Пенсійна система України в нинішньому вигляді існує з 2004 року і регулюється насамперед Законом України «Про пенсійне забезпечення».

Формально в Україні діє трирівнева пенсійна система:

Два рівні державного забезпечення: солідарне та обов'язкове накопичувальне
Недержавне пенсійне забезпечення – добровільні накопичення.

1 рівень – солідарна система (розподільча)

Механізм роботи: Всі працюючі громадяни фінансують пенсійні виплати сучасним пенсіонерам шляхом сплати внесків. Накопичення пенсійних коштів на індивідуальних рахунках конкретних громадян не відбувається.

Розпорядник коштів: Пенсійний фонд України

Джерела формування (наповнення) фонду: внески та обов'язкові платежі (збори в ПФУ). У разі нестачі коштів – дотації з державного бюджету.

2 рівень – обов'язкова накопичувальна система

Механізм роботи: Відрахування із заробітної плати здійснюються на індивідуальні пенсійні рахунки працівників в одному з визначених державою недержавних пенсійних фондів (НПФ). Ці кошти накопичуються для виплати пенсії в майбутньому лише на користь особи, яка є власником рахунку. Сума заощаджень може зростати завдяки інвестиційним прибуткам.

Розпорядник коштів: Недержавні пенсійні фонди

Джерела формування (наповнення) фонду: обов'язкові пенсійні внески (2-7% з/п) і можливий інвестиційний дохід.

3 рівень – добровільна накопичувальна система

Механізм роботи: фізичні особи та/або їх роботодавці добровільно здійснюють внески на індивідуальні пенсійні рахунки учасників НПФ.

Розпорядник коштів: Недержавні пенсійні фонди

Джерела формування (наповнення) фонду: фізичні/корпоративні внески та можливі інвестиційні доходи.

Державне пенсійне забезпечення: стаж, мінімальна та максимальна пенсія

Найважливішим критерієм, який визначає розмір можливої пенсії, є не вік людини, а її трудовий стаж: чим більше стаж, тим вища пенсія.

Страховий стаж - це період, протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та щомісячно сплачує страхові внески. Розмір обов'язкових страхових внесків регулюється державою.

Важливо! Враховується не прямий трудовий стаж, але ті роки, коли працівник робив внески до Пенсійного фонду.

Ви можете дізнатися розмір свого стажу роботи:

На сайті Реєстру застрахованих осіб Пенсійного фонду
В бухгалтерії за містом роботи.
Вирахувати самостійно, використовуючи дані з трудової книжки.
Надіслати письмовий запит до Пенсійного фонду.

Крім стажу роботи на розмір пенсії впливають:

Вид робіт та посада, яка займалася громадянином
Розмір страхових відрахувань до Пенсійного фонду (розмір заробітної плати)
Час виходу на пенсію.

Мінімальні та максимальні пенсії щорічно встановлюються Законом України "Про бюджет".

Мінімальна пенсія — це гарантований розмір пенсії, який щомісяця отримує особа без достатнього страхового стажу або інших виплат після досягнення пенсійного віку.

Максимальний розмір пенсії – встановлене Пенсійним фондом обмеження, яке обмежує виплати для всіх пенсіонерів, крім випадків, передбачених окремими законодавчими актами (наприклад, військовослужбовці). Максимальний розмір пенсії в Україні не повинен перевищувати 10 прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність.

Оформити пенсію може будь-яка особа, яка досягла пенсійного віку, втратила годувальника або стала інвалідом.

Оскільки пенсія є правом людини, а не обов’язком, вона не призначається автоматично. Для оформлення пенсії необхідно подати заяву та пакет необхідних документів до Пенсійного фонду України.

Незважаючи на те, що перехід від першого рівня (солідарного) пенсійного забезпечення до другого (накопичувального) мав відбутися ще у 2012 році, цей перехід так і не відбувся. Гіпотетично накопичувальна система передбачає надходження коштів на особовий рахунок працівника з трьох джерел:

від роботодавців
від держави
від громадян, які роблять добровільні внески.

Примітно, що вже зараз можна робити добровільні внески. У листопаді 2022 року президент Володимир Зеленський підписав закон «Про внесення змін до деяких законів України щодо спрощення механізму участі в загальнообов’язковому державному пенсійному страхуванні». Основні його новації – добровільна сплата страхових внесків та благодійних пожертв юридичними та фізичними особами на користь пенсіонерів.

Добровільне пенсійне забезпечення

Система державного добровільного пенсійного страхування передбачає, що учасник такого страхування самостійно визначає та сплачує розмір добровільного страхового внеску.

Право на участь у добровільному пенсійному страхуванні мають усі особи віком від 16 років, які не є пенсіонерами. Для цього громадянину необхідно укласти договір з Пенсійним фондом України (можна укласти онлайн через портал «Дія» або портал e-послуг ПФУ).

При цьому розмір, періодичність та строки сплати внесків учасник визначає самостійно. Крім того, передбачено, що внески до фонду на користь фізичної особи можуть здійснювати інші фізичні та юридичні особи.

Скористатися системою добровільного пенсійного забезпечення, щоб «докупити» пенсію, а точніше – трудовий стаж або розмір пенсії, можна у разі:

недостатності стажу для отримання пенсії
низького рівня офіційних доходів і за необхідності підвищити майбутню пенсію,
якщо людина працевлаштована за кордоном, але хоче мати право на пенсію в Україні.

Так, кожні добровільно сплачені 100 грн. збільшують місячну зарплату, яку врахують під час призначення пенсії, майже на 455 грн.

В Україні існує також система недержавного добровільного пенсійного страхування, яка представлена недержавними пенсійними фондами (їх близько 50 в Україні).

Схема тут та сама, що у державному: можна поповнювати свій пенсійний рахунок чи рахунок іншої людини, суми і періодичність відрахувань довільні. Участь у програмі може взяти будь-яка людина молодше 65 років. Накопичену суму можна забрати разово або отримувати щомісячні виплати протягом 10 років та більше. У разі смерті власника пенсійного рахунку гроші переходять спадкоємцям, а за їх відсутності – до держбюджету.

Однак найбільшою проблемою для впровадження накопичувальної системи пенсійного забезпечення (і державної, і недержавної) є відсутність надійних інструментів інвестування в Україні, а без цього умови вся накопичувальна пенсійна система втрачає сенс – найчастіше громадянам вигідніше робити внески «під матрац», ніж довірити кошти пенсійному фонду. Виною цьому є високі темпи інфляції, девальвація національної валюти, відсутність розвиненого фондового ринку.

Читайте також: