про твої фінанси

Вирощування овочевої розсади: числа і нюанси стартапу

Вирощувати овочеву розсаду вигідніше, ніж самі овочі. Але підприємці повинні бути готовими до того, що займаючись цим бізнесом, їм доведеться конкурувати зі своїми потенційними споживачами - дрібними селянськими господарствами


Короткий зміст і посилання по темі

  1. Огляд ринку
  2. Сам собі агроном
  3. Стратегія збуту
  4. Виробництво розсади за кордоном
  5. Тепличні створіння
  6. Вегетарианский расчет
  7. Допомагайте, не заважаючи

Огляд ринку

В Україні якісна овочева розсада в дефіциті. Але не через те, що у нас її не вміють вирощувати, а скоріше тому, що професійно цим займаються всього кілька підприємств. Виробники овочів давно змирилися з такою ситуацією і намагаються обходитися власними силами.

«Я не сказав би, що українським фермерам вигідніше вирощувати розсаду самостійно, просто на ринку немає належної пропозиції, - зазначає Олег Холодняк, завідувач відділом селекції Південної державної сільськогосподарської дослідної станції. - А ось, наприклад, в західних країнах фермери, які займаються безпосередньо овочами, замовляють розсаду у профільних компаній».

Підтверджує слова колеги і Юрій Куліков, завідувач лабораторією селекції овочевих культур Київської дослідної станції. «Підприємств, які займаються в Україні виключно розсадою, без виробництва самих овочів, вкрай мало. Особисто я таких не знаю. За кордоном же все навпаки - одні вирощують розсаду, інші - овочі, а треті займаються насінництвом. Такий поділ дозволяє компаніям не розпорошуватися, а концентруватися на одному виді діяльності. За рахунок чого і технічне оснащення у таких підприємств набагато краще, ніж у нас. Ми до цього, на жаль, ще не прийшли», - констатує пан Куликов.

Марія Колесник, керівник аналітичного департаменту консалтингового агентства «ААА», згодна з тим, що ринок розсади ще не заповнений. А основна заковика, на її думку, в тому, що понад 50% овочів в країні вирощується населенням, а деяких видів - до 80-90%. «Потрібно враховувати, що селяни звикли самостійно вирощувати розсаду на своїх ділянках або ж купувати її на базарах. Тому немає того попиту, який міг би стимулювати розвиток ринку. До того ж населення - нестабільний і непрогнозований покупець розсади, адже з селянами заздалегідь не домовишся про кількість поставок і сорти розсади. Інша справа - великі фермерські господарства та сільгосппідприємства: з ними виробник розсади, як правило, завчасно укладає договори. До того ж великі компанії можуть здійснювати передоплату за розсаду ще на стадії висадки насіння, тим самим забезпечивши виробникові гарантований збут», - роз'яснює аналітик.

Сам собі агроном

Деякі виробники розсади починали бізнес в складні 1990-ті, коли аграрний сектор переживав, м'яко кажучи, не найкращі часи. У їх числі і Тетяна Дудка, директор ПП «Варіант», яка разом з чоловіком заснувала підприємство з вирощування розсади ще в 1999 році.

«Ми з чоловіком за освітою агрономи-овочівники і все своє життя працювали тільки в аграрній сфері, - каже Тетяна. - Тому вирішили зосередитися на виробництві овочевої розсади». Другою причиною, за словами підприємниці, послужив той факт, що у подружжя не було можливості орендувати великі наділи землі. «У нашому розпорядженні було 11 гектарів. На таких малих площах економічно невигідно вирощувати цибулю, моркву і буряк. Володіючи невеликою земельною ділянкою, краще робити ставку на інтенсивні культури. Тому ми і вибрали виробництво розсади - найінтенсивніший з усіх видів овочевого бізнесу», - пояснює пані Дудка.

За її словами, старт дався нелегко, доводилося починати з звичайних дерев'яних теплиць, опалювальних вугіллям. «Зі стартовим капіталом було непросто, брали кредити під високі відсотки, домовлялися про розстрочення платежів за придбані матеріали, - згадує Тетяна. - Але щороку отримували прибуток, який ми вкладали в розширення виробництва. Тепер у нас 3 га теплиць на підгрунтовому обігріві, опалювальних газом. Це дозволяє повністю автоматизувати підтримку температури повітря в теплиці і води для поливу».

Стратегія збуту

Звичайно, щоб досягти успіхів у виробництві розсади, фермерам потрібно бути готовими до нелегкої праці. Крім того, на старті бізнесу підприємці повинні правильно оцінювати перспективу, приділяючи належну увагу вибору місця розташування підприємства, так як від цього залежить майбутній збут продукції. Юрій Куліков вважає, що якщо відкрити виробництво в центрі України і організувати ефективну логістику, цілком реально реалізовувати розсаду в усі регіони країни. «За день товар доставляється в будь-яку точку України. Організувавши такий збут, можна вирощувати розсаду в величезних кількостях і отримувати високий прибуток», - відзначає він.

Але при цьому виробники рекомендують заздалегідь зайнятися пошуком покупців, так як один невдалий сезон може вкрай негативно позначитися на всьому бізнесі. «Справа в тому, що якщо клієнт раптом відмовиться від замовлення, доведеться в терміновому порядку шукати іншого покупця, - говорить Юрій Куліков. - Тому потрібно підготувати запасні варіанти. У цьому випадку може допомогти організація виробництва в густонаселених районах. Якщо замовник не забере товар, завжди можна продати продукцію на ринках або запропонувати селянським господарствам».

Щоб уникнути неприємностей з реалізацією продукції, Тетяна Дудка рекомендує не зациклюватися на одному напрямку збуту, а шукати нових покупців. «В основному ми вирощуємо розсаду за договорами з фермерами та агрохолдингами, але наша розсада також продається в багатьох мережах гіпермаркетів. Уже три роки ми співпрацюємо з супермаркетами «ОБІ», а в цьому році уклали договори з мережами «Епіцентр» і «Велика Кишеня». У поточному сезоні сподіваємося почати роботу з мережею супермаркетів «Сільпо», - ділиться планами пані Дудка.

Ті, кому внутрішнього ринку здасться мало, можуть спробувати свої сили за кордоном. Але, як запевняють експерти, експорт - дуже небезпечна затія. «Ми вже пробували поставляти розсаду за кордон, але це виявилося невигідною справою, - пояснюють в ПП «Варіант». - Дуже клопітно розмитнювати такий товар, карантинна інспекція кілька днів буде тримати фуру закритою, поки не переконається в безпеці її вмісту, а за ці дні розсада може зіпсуватися. Тому, з огляду на бурхливий розвиток овочівництва в Україні, немає більш привабливих ринків збуту, ніж наш, за винятком хіба що російського».

Підтверджує це і пан Куліков: «Експорту та імпорту розсади овочів майже немає. Причина в тому, що під час перевезення на великі відстані вона може постраждати. Крім того, часто виникають складнощі з проходженням контролю - карантинна служба запросто може затримати товар, і потім замість вигоди доведеться підраховувати збитки».

Виробництво розсади за кордоном

Виробники розсади в усьому світі прагнуть вирощувати якомога більше продукції за короткий час, намагаючись максимально виключити з процесу людський фактор. Зокрема, економити час і ресурси допомагає вирощування розсади в горщиках малого розміру. Наприклад, в Японії був розроблений спосіб виробництва під назвою paperpot, при якому розсаду в паперових горщиках діаметром 2 см і заввишки 13 см висаджують зі швидкістю 0,5 га / год за допомогою автоматичної розсадопосадочної машини. Подібну систему розробили і швейцарські фахівці: розсаду вирощують в горщиках на субстраті, прикріпленому на відстані один від одного до спеціальної паперової стрічки, покритої з одного боку шаром поліетилену і згорнутої в рулон. При цьому висівання насіння в горщики проводиться автоматично. Процес налагоджений таким чином, що спеціально розроблену посадкову машину, керовану однією людиною, завантажують рулонами з розсадою і при поступовому розгортанні рулонів стрічки з горщиками укладаються в грунт. Застосовуючи цю технологію, виробник може висадити до 6 га за день.

Тепличні створіння

Виробництво, так само як і продаж розсади, носить сезонний характер. Зокрема, для деяких сортів рослин насіння потрібно висівати вже в перших числах січня. «Сезон вирощування розсади в Україні триває недовго, максимум два місяці - з кінця зими до початку весни, - пояснює Юрій Куліков. - Виробляти ж овочеву розсаду, як і самі овочі, восени або на початку зими у нас невигідно через великі витрати на опалення. Фактично для отримання ранньої продукції в Україні умов немає».

Причина та в тому, що вирощені взимку овочі занадто дорогі для споживача, тому фермери не зацікавлені купувати розсаду в грудні. Примітно, що від холодів менш залежні виробники з південних регіонів. «У них раніше теплішає, а значить, є можливість раніше посіяти, виростити і продати свою продукцію», - зазначає пан Куліков.

Варто зауважити, що, на думку деяких фахівців, технологія вирощування розсади в Україні помітно відрізняється від європейської. «Перш за все через те, що в нашій країні розсада, як, власне, і самі овочі, в основному виробляється в селянських господарствах, - міркує Олег Холодняк. - При такому положенні справ говорити про впровадження нових технологій не доводиться. Хоча зараз для цього є всі умови - без проблем можна придбати якісне обладнання. Єдина складність - пошук інвесторів, готових вкласти гроші в організацію такого бізнесу».

Тетяна Дудка в свою чергу переконана, що не варто окремо розглядати поняття «зарубіжна» і «вітчизняна» технології. «Наприклад, в Голландії одні господарства вирощують розсаду на стелажах, а інші - на теплій підлозі, одні використовують торфоперлітні суміші, інші - кокосове волокно, одні застосовують одноразові з полістиролу касети, інші - багаторічні пінопластові. Так само і в Україні: кожен виробник вибирає вподобану йому технологію. Ключова відмінність тільки в висоті теплиць. Європейські теплиці вище, що полегшує контроль мікроклімату, але при цьому дуже сильно здорожує вартість конструкції, - роз'яснює директор ПП «Варіант». - І якщо говорити про відмінності технологій, то мова, швидше за все, про те, що способи вирощування розсади цибулі відрізняються від методів вирощування розсади томата або солодкої кукурудзи та брокколі».

Вегетарианский расчет

Пример некоторых производителей подтверждает, что при правильном подходе выращивание рассады может стать сверхприбыльным бизнесом. Но, как ни крути, на старте придется изрядно раскошелиться.

«Сегодня рынок рассады конкурентный, и вряд ли можно войти в него, начав с деревянных теплиц, — подчеркивает Татьяна Дудка. — Стоимость 1 га рассадных теплиц, приемлемых по снего- и ветроустойчивости, с системой отопления и орошения составляет от $300 тыс. до $1,5 млн. Конечная сумма зависит от типа теплиц, — пленочные или поликарбонатные, на газовом отоплении или на угле. Львиную долю затрат в структуре себестоимости занимает именно отопление, а также субстраты, кассеты и амортизация теплиц. Правда, если вы топите углем или нет автоматической линии посева, то в список ключевых затрат войдет и оплата ручного труда».

По словам г-жи Дудки, срок окупаемости и рентабельность предприятия зависят прежде всего от уровня применяемых технологий: «Если рентабельность выращивания овощей определяется в первую очередь урожайностью, то рентабельность производства рассады — процентом полученных растений от количества посеянных семян. За многие годы работы мы довели этот показатель до 92–95% в зависимости от видов овощных культур. Это позволяет успешно конкурировать с другими производителями».

По словам Юрия Куликова, с обычной пленочной теплицы площадью 500 кв. м можно получать до 45 тыс. шт. рассады. «В прошлом году стоимость рассады колебалась от 1 грн до 3 грн за штуку. То есть, продав эту рассаду, можно заработать от 45 до 135 тыс. грн, — подсчитывает специалист. — Но, учитывая тот факт, что рассада выращивается только два месяца в году, строить теплицу исключительно под нее невыгодно. Целесообразнее в этой теплице после производства рассады выращивать овощи. На 500 кв. м нужно оставить 1,8 тыс. растений. Таким образом, теплица будет приносить прибыль до сентября-октября».

Начинать же предприниматели рекомендуют с той рассады, которая пользуется наибольшим спросом в конкретном регионе. Соответственно, и технологии подбирать нужно под запланированную продукцию. «С точки зрения применяемых технологий наиболее выгодно выращивать один вид рассады. Но потребителям нужен широкий ассортимент, поэтому приходится постоянно работать над введением в производство все новых и новых видов рассады, — делится опытом Татьяна Дудка. — И, конечно же, в этом бизнесе очень сильно проявляется правило: сначала ты работаешь на имя, а потом имя работает на тебя. Следовательно, новичку будет очень сложно обеспечивать сбыт, так как требовательный потребитель привык доверять производителям с именем и положительной репутацией».

Допомагайте, не заважаючи

На жаль, в Україні аграрний бізнес не на тому рівні, коли фермер може вивести з обігу сотні тисяч умовних одиниць, щоб оплатити будівництво теплиць. А якщо бути відвертим, то і кілька десятків тисяч гривень вилучити з обороту нашим аграріям дуже складно. Тому підприємці і не вирішуються заповнювати відносно вільну нішу по виробництву овочевої розсади. Полегшити фінансовий тягар фермерам збирався уряд, пообіцявши відшкодовувати з бюджету до 50% коштів, витрачених на будівництво теплиць, на конкурсній основі. Передбачалося, що розраховувати на підтримку зможуть якраз виробники овочів і овочевої розсади.

Але, як зауважила Марія Колесник, на практиці все виходить по-іншому. «Процедура відшкодування коштів на будівництво теплиць дуже складна, і не факт, що гроші будуть виділені. Це незахищені статті бюджету, тому щороку, виходячи з доходів бюджету, відбувається перегляд призначених на ці цілі коштів. Та й взагалі великий ризик - розраховувати на дотації при виробництві розсади. Перш за все потрібен стимул у вигляді зростаючого попиту. Якщо буде збільшуватися попит, звичайно ж, виросте і пропозиція», - заявляє аналітик.

Самі ж виробники розсади підтримки від влади давно не чекають. «Якщо чесно, не вважаємо її необхідною. Єдине, чим уряд може допомогти, так це полегшити процедуру отримання довгострокових кредитів для початківців», - вважає Тетяна Дудка.

Крім доступних кредитів стимулом для розвитку ринку могло б стати залучення інвесторів в цю нішу. «Дивно, що при високому попиті і відсутності конкуренції інвестори не звертають уваги на цей ринок. Наприклад, до нас приїжджали ізраїльські фахівці з розсаді і дуже здивувалися, коли з'ясувалося, що при великих обсягах вирощування овочів в Україні так мало підприємств з виробництва розсади», - дивується Олег Холодняк. Хоча, швидше за все, проблема тут у відсутності чітких правил гри на ринку. «У галузі немає стабільності. Якби була стабільність, думаю, інвестори частіше звертали б увагу на ринок розсади. Тоді і новим гравцям можна буде на щось розраховувати », - резюмує Юрій Куліков.



Хочете отримувати повідомлення на ваш email, коли ми опублікуємо нові статті?

також стежити за оновленнями сайту можна в Facebook Instagram Twitter Viber Telegram

Горячие предложения

UniGroup

Кредит под 1,5% в месяц. Под авто, квартиру, дом, нежилое помещение

Сумма: от 30 000 до 15 000 000 грн.

Срок: от 1 месяца до 10 лет

Без выписки и перерегистрации

Киев, Киевская обл. до 60 км

Страховая группа ТАС

Страховка онлайн

Туристическая страховка онлайн: три программы на выбор.

Обязательная автогражданка от лидера рынка.

Корисні статті з даної тематики

© 2015–2020

ТОВ «Простобанк Консалтинг»

Код ЄДРПОУ: 35454764

Адреса і телефон «Простобанк Консалтинг»

Email: info@prostobank.com