Державні санітарні правила
Головною відмінністю цього бізнесу від інших є його міцна зарегульованість - у вигляді великої кількості і строгості державних санітарних норм, що контролюються Державною службою України з питань безпеки харчових продуктів і захисту споживачів (Кабмін ліквідував Держсанепідемслужбу в травні 2017 року), яку координує, в свою чергу, Міністерство охорони здоров'я.
Реально діючими в Україні залишаються радянські «Державні Санітарні Правила для підприємств хлібопекарської промисловості» ще 1960-х років, які в цій якості і наведені на офіційному порталі законодавчих документів.
Норми ці виникли за радянських часів для хлібозаводів - і рясніють аспектами, властивими лише великим підприємствам (на кшталт «на території підприємств хлібопекарської промисловості забороняється будівництво споруд іншого виробничого призначення»). Але ніяких інших спеціальних санітарних та інших правил для міні-пекарень законодавство поки не знає.
А тому, як і в багатьох інших сферах виробництва, доводиться виходити з існуючих радянських «заводських» норм - прилаштовуючи згадані в них реалії під міні-пекарню, яка не має можливості утримувати, скажімо, власну «лабораторію сировини і продукції» або «ремонтно-механічні майстерні».
Проте, згідно з цими нормами в будь-якому випадку міні-пекарня не може складатися з одного приміщення - сировина і робота з нею (просіювання борошна, наприклад) і випічка повинні розташовуватися в різних і, бажано, навіть не в сусідніх приміщеннях: адже сировині потрібно охолодження, а випічка - це, зрозуміло, гарячий цех.
Окремим повинен бути і склад готової продукції (найчастіше, він же - пакувальне приміщення). Крім того, необхідно і приміщення для мийки досить великих розмірів (миються в пекарнях не тільки форми для хліба, касетні кріплення для рядів цих форм, листи для випікання і деки для транспортування - а й цілі пекарні візки). Більш того, водопровід та умивальники повинні бути присутніми у всіх приміщеннях пекарні.
Досить суворі і високотехнологічні вимоги, до вентиляції, освітлення, пожежної безпеки, балансу вологості і температури, особливо, в холодну пору доби. Нарешті, пекарні категорично не можуть розташовуватися в напівпідвальних приміщеннях.
Крім того, суворий і контроль за відповідністю виробів, що випікаються обраному хлібовиробниками ГОСТу і іншим нормам, що стосуються харчової продукції.
Отримання «санітарно-епідеміологічніх висновків» і «гігієнічних сертифікатів» від місцевих органів Державної служби України з питань безпеки харчових продуктів і захисту споживачів як на приміщення, так і на і продукцію, більшість підприємців, що засновували пекарні, називають найскладнішим етапом започаткування бізнесу.
У зв'язку з цим одним з оптимальних варіантів є оренда приміщень під міні-пекарню в таких зонах:
-
на території великого харчового виробництва;
-
в підсобних приміщеннях великого продуктового супермаркету (якщо останній згоден віддати пекарню на аутсорсинг, а не випікати хліб «самостійно»);
-
прямо в торговому залі великого продуктового супермаркету.
Більшість необхідних санітарних норм в цих випадках дотримані і затверджені орендодавцем. Крім того, два останні варіанти дозволяють мінімізувати витрати на транспортування продукції - всю або частину її можна з успіхом продавати в тому ж супермаркеті, в якому працює пекарня.
Устаткування
Основною класифікацією обладнання тут є розподіл на основне і допоміжне. До основного хлібопекарського обладнання належать:
-
Просіювач борошна (борошнопросівна машина);
-
Замішувачі тесту (тістоміс, тістомісильна машина);
-
Розкачуватель борошна; дежеперекидачі; дільник тесту; округлювач тіста; формувальна машина - втім, в міні-пекарнях ці апарати зазвичай замінюються ручною працею;
-
Шафа для розстоювання (розстійна шафа, стелаж, камера вистоювання) - в ньому тісто «доходить»;
-
Піч (пекарська шафа) - буває подова, ротаційна і конвенційна; два останні варіянти відрізняються функцією різноманітного руху пара всередині печі при випіканні; печі бувають як електричні, так і газові.
Серед допоміжного хлібопекарського обладнання неодмінно знадобляться
-
Вже згадувані касети з пекарними формами; листи для випікання; деки для траспортування; візки;
-
Численні стелажі для сировини і продукції; столи;
-
Пакувальна апаратура; хлеібонарізні машини;
-
Холодильники для сировини;
-
Складські шафи для аксесуарів;
-
Обладнання для мийки;
-
Кліматичне обладнання.
На ринку основного пекарського обладнання найбільш відомі італійські торгові марки Sottoriva, Giere, Garbin, Polin, німецькі Miwe, Winkler, Werner Pfleiderer, французька Bongard, фінська Metos, а також українські заводи-виробники, продукцію яких акумулює західноукраїнське підприємство «ГалПаст».
Вартість вкрай варіюється - вона залежить і від розмірів обладнання, і від бренду; а в разі печі - і від маси варіантів технічних опцій. Так, печі можуть коштувати від 5-10 тисяч доларів «до нескінченності»; просіювачі борошна і тістоміси - від 1 до 20 тисяч доларів; розстоєчні шафи - 1-10 тисяч доларів.
В цілому, всі види обладнання міні-хлібопекарні «займають» в найбільш економному стартап-варіанті близько 20 тисяч доларів.
Інші витрати та розрахунки
Вартість оренди виробничого приміщення загальною площею в 100-200 квадратних метрів в ідеальному варіанті не перевищить 1 тисячі доларів на місяць.
Електроенергія - при потужності електропечі в 50 квт і вартості кіловатгодини для підприємств майже в 1.5 гривні - становить серйозну статтю витрат: 1-1,5 тисячі доларів на місяць.
Зарплатний фонд - на сім-вісім співробітників, з податками - складе не менше 3 тисяч доларів.
Інші постійні поточні витрати досягають в середньому 500 доларів. Таким чином, мінімальні операційні витрати (без урахування закупівлі сировини і транспортування продукції) становлять від 7 тисяч доларів щомісяця.
До початкових витрат, крім, закупівлі обладнання, слід віднести можливі витрати на ремонт приміщень (зазвичай, недорогий - 4-5 тисяч доларів). Крім того, для старту необхідна наявність тримісячного резерву коштів на операційні витрати (тобто 21-25 тисяч доларів), на закупівлю сировини (не менше 3 тисяч доларів), на логістику, маркетинг, а також «усушку-утруску» і списування відбракованої продукції і сировини.
Як бачимо, мінімальною сумою, з якої можна сміливо починати такий бізнес є 50-60 тисяч доларів. І лише з удвічі більшими коштами можна бути впевненим, що такий бізнес залишиться на плаву, що б не загрожувало йому в перші місяці роботи.
Залишається останній базовий підрахунок: якими повинні бути обороти підприємства для виходу на окупність за два роки (вважається середньої окупністю міні пекарень). Маємо:
-
операційні витрати разом із закупівлею сировини, маркетингом, відбраковкою - 10 тисяч доларів на місяць;
-
розписування первинних вкладень на 24 місяці - по 1 тисячі доларів на місяць;
-
податковий тягар - від 2 тисяч доларів на місяць;
-
бажаний чистий прибуток - не менше 2 тисяч доларів на місяць.
Разом, для успішної торгівлі необхідний оборот від 16-18 тисяч доларів на місяць або близько 600 доларів щодня, включаючи вихідні. Таким чином, в цінах цього року про успішний прибутковий хлібопекарський бізнес можна говорити при оборотах близько 12 тисяч гривень щодня. Ще точніше, мова йде про відвантаження не менше двох тисяч одиниць хлібобулочної продукції кожен день - або ж не менше трьох тисяч одиниць хліба при роботі тільки в будні дні.
Неважко порахувати, що при восьмигодинному робочому дні - а мініпекарні рідко мають персонал для роботи в дві-три зміни - з урахуванням тригодинного запізнення першої партії випічки щодо початку роботи з тістом необхідно в решту п'ять годин виробляти по 400 одиниць хліба на годину. Саме такий (або інший подібний, прийнятий стартаперові) плановий обсяг робіт і повинен визначати вибір параметрів хлібопекарського обладнання при його покупці.
Читайте також:
- Антікафе: чи прибутковий це бізнес
- Бізнес з нуля для початківців
- Кавамобіль в деталях: нюанси кавового бізнесу-стартапу
- Квітковий бізнес в Україні: з чого почати і як відкрити квітковий магазин
- Кращі бізнес-стартапи в Україні
- Торгові автомати як стартап: як і за скільки увійти в вендінговий бізнес
- Як розпочати свій бізнес в мережі інтернет