Тема 7. Банківська система

Що таке банк. Історія виникнення

Спочатку банки виникли як відповідь на потребу людей безпечно зберігати готівку, свої заощадження. І хоча банківські послуги у тому чи іншому вигляді існували ще за часів рабовласницького ладу, перші банки у звичному для нас вигляді з'явилися лише в 16 столітті в Італії, а слово «банк» походить від італійського «banco», що в перекладі означає «лава міняли». Однак ця ощадна функція нині вже не є основною для банків.

Банки також займаються перерозподілом коштів, які вони прийняли на збереження від своїх клієнтів-вкладників шляхом видачі кредитів. При цьому як вкладниками, так і позичальниками можуть бути і компанії, і приватні особи.

Про інші функції банків читайте у наступній темі «Банківські послуги для фізосіб».

Таким чином, банк – це фінансовий посередник між вкладниками та позичальниками, тобто між тими, хто має тимчасово вільні кошти, і тими, хто цих коштів потребує.

Саме завдяки банкам відбувається перетік коштів із заощаджень в інвестиції, а це – необхідна умова економічного зростання.

Кожен банк має свій баланс, в якому в правій частині відображені пасиви (джерела банківських коштів: гроші клієнтів та власників банку), а в лівій частині – активи (напрямки використання, поточне місце розташування залучених пасивів – гроші в касі, в кредитах, вкладення у цінні папери і т.д.).

Банківська система

Сукупність усіх банківських (та інших кредитних) установ, які функціонують на території країни прийнято називати банківською системою.

У більшості країн банківська система складається з Центрального банку та комерційних банків.

Центральний банк – це головний банк країни, який контролює діяльність усіх комерційних банків та має виняткове право на емісію грошей. Такий банк не приймає депозити та не видає кредити населенню та бізнесу. Основне його завдання – регулювання фінансової системи, підтримка її стабільності. При цьому ЦБ не є комерційною організацією і не прагне отримання прибутку.

Комерційний банк – це комерційна кредитна організація, яка здійснює свою діяльність виходячи з банківської ліцензії, виданої центральним банком. При цьому основна мета діяльності комерційного банку є отримання прибутку.

Відповідно до Закону України «Про банки та банківську діяльність» банківська система України складається з двох рівнів: перший рівень займає Національний банк України (як центральний банк), другий рівень – усі інші банки, а також філії іноземних банків, що діють на території України.

Проте останнім часом НБУ займається регулюванням не лише діяльності комерційних банків, а й усіх інших фінансово-кредитних організацій: кредитних спілок, страхових компаній, пенсійних та інвестиційних фондів тощо. Іноді у міжнародній практиці ці організації зараховують до третього рівня банківської системи.

Центральний банк та його функції

Центральний банк країни або «банк банків», як його ще називають, у більшості країн виконує такі функції:

• здійснює емісію грошових знаків країни;
• зберігає золотовалютні запаси країни, здійснює валютне регулювання та контроль;
• регулює та контролює діяльність комерційних банків та інших фінансово-кредитних організацій
• видає кредити комерційним банкам та здійснює їх рефінансування
• проведення платежів та управління платіжною системою

та інші.

Згідно з Конституцією України, основним завданням НБУ є підтримка цінової стабільності для сприяння стабільному економічному зростанню.

Залежно від форми власності центральні банки можуть бути державними (як НБУ), приватними (що належать комерційним банкам, наприклад, у США) і змішаними.

Комерційні банки та їх функції

Комерційні банки на основі ліцензії НБУ можуть здійснювати такі операції:

• залучати на вклади кошти населення та бізнесу;
• розміщувати залучені кошти від свого імені, на власних умовах та на свій власний ризик;
• відкриття та ведення банківських рахунків для клієнтів.

Виходячи з вищеописаних операцій, комерційні банки виконують дві основні функції:

• трансформаційну – виступаючи посередником, банки трансформують обсяги, терміни, місцезнаходження коштів та ризики, які їм притаманні;
• емісійну - тільки банки можуть створювати додаткові платіжні кошти та спрямовувати або вилучати їх з обороту.

  Залежно від форми власності комерційні банки поділяються на:

• приватні (створюються за допомогою приватного капіталу);
• державні (капітал такого банку належить державі);
• змішані (можлива присутність і приватного, і державного капіталу).