Кліринг
Опис та значення терміна кліринг
(англ. clearing - очищення) - безготівкові розрахунки між країнами, компаніями, підприємствами та банками за поставлені, продані один одному товари, цінні папери та послуги, що здійснюються шляхом взаємного заліку, виходячи з умов балансу платежів. Кліринг - процедура фінансових оборотів, в якій кліринговий суб'єкт працює як посередник, і бере на себе роль покупця і продавця в даній транзакції з метою забезпечення замовлень між двома сторонами. Така практика зазвичай використовується в міжнародному обороті між підприємствами. Інакше такі транзакції називають ще компенсаційними транзакціями.
Кліринг також використовується у банківській справі як «очищення» взаємних зобов'язань, працюючи циклічно. На виконання цих функцій банки часто використовують клірингові центри. Отже кліринг виступає формою безготівкових двосторонніх чи багатосторонніх розрахунків у системі платежів.
Основою клірингу можуть бути торгові договори, які підписуються з метою врівноваження вартості в оборотах і визначальні кількість і тип товарів, а також платіжні договори, які встановлюють умови виконання розрахунків між партнерами. Оплата готівкою може бути реалізована лише між двома партнерами. Вона вирівнює балансову різницю у кінцевому сальдо сторін, як двох- чи багатосторонніх зобов'язань, які є наслідком угод цивільно-правових, публічно-правових, або угод змішаного характеру.
Розрізняють види клірингу:
- банківський,
- між підприємствами,
- між державами (двосторонній та багатосторонній).
Клірингові установи за формою власності діляться на приватні та державні.
