про твої фінанси

Договір лізингу: шість аспектів, які треба детально розписати

На які нюанси потрібно звертати увагу при укладанні договору лізингу автомобіля (автотранспорту), нерухомості, обладнання та т.п. для вдалого вирішення протиріч в лізингових правовідносинах.


Короткий зміст і посилання по темі

  1. Ідентифікатори майна
  2. Термін передачі майна лізингоодержувачу
  3. Особа, яка підписує акт прийому-передачі майна
  4. Індексація платежів
  5. Порядок платіжного документообігу
  6. Завершення лізингових відносин

Ідентифікатори майна

Передаючи те чи інше майно в лізинг, принципово важливим є ідентифікація даного майна. Якщо передається автомобіль, його відмітною ознакою є номер кузова (шасі), для літака - бортовий номер. Відносно будівель і споруд такою ознакою виступає адреса, площа, технічні характеристики, зазначені в паспорті. А коли мова йде про обладнання, трапляються упущення і згодом неможливо ідентифікувати об'єкт, який був переданий у лізинг.

Наприклад, виконання судового рішення, яким зобов'язано відповідача повернути майно, може вкрай ускладнитися через відсутність ознак, що визначають конкретне майно. Аналогічна проблема підстерігає при накладенні арешту і встановленні заборони на відчуження майна.

Вступаючи в лізингові відносини, необхідним є зазначення  ​​в договорі або акті прийому-передачі не тільки назви і основних характеристик предмета лізингу, а й тих відомостей, які будуть ідентифікувати (виділяти) дане майно. Така інформація повинна міститися в паспорті або може бути отримана у заводу-виготовлювача.

Термін передачі майна лізингоодержувачу

Якщо визначені і вказані відповідні дані про майно, яке лізингодавець зобов'язується передати лізингоодержувачу, необхідно пам'ятати про наступне. Згідно ст. 1 Закону України про фінансовий лізинг, за договором фінансового лізингу, лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату.

Як правило, в договорах передбачається термін передачі речі в користування лізингоодержувачу. Даний термін, на перший погляд, здається незначним моментом, але його виконання може зумовити всю подальшу долю лізингових платежів і стати каменем спотикання. У зв'язку з чим, лізингодавцю слід неухильно дотримуватися виконання даного зобов'язання, оскільки відповідно до ч. 3 ст. 538 Цивільного кодексу України, в разі невиконання однією із сторін свого зобов'язання або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає своє зобов'язання у встановлений термін, інша сторона має право зупинити виконання свого зобов'язання, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.

Відповідно, лізингодавцю краще перестрахуватися і на випадок невиконання свого зобов'язання продавцем (постачальником) передбачити в договорі лізингу зміщення термінів передачі речі лізингоодержувачу в зв'язку з простроченням продавця (постачальника).

Особа, яка підписує акт прийому-передачі майна

Крім того, необхідно пам'ятати, що передача майна за договором лізингу оформляється актом прийому-передачі за аналогією з орендними правовідносинами. Оскільки даний акт є невід'ємною частиною договору фінансового лізингу, підписувати його має особа, уповноважена від імені товариства укладати договори. Відповідно особа, яка підписує акт та інші додатки до договору, які є його невід'ємними частинами, повинна бути належним чином уповноважена - в договорі повинні бути детально описані всі документи (і до договору долучені їх копії), що підтверджують такі повноваження підписантів.

Сторонам договору слід дотримуватися даних формальностей і перевіряти документи, що підтверджують відповідні повноваження (статут, положення, довіреність). В іншому випадку, договір і додаткові угоди до нього, а так само додатки можуть бути визнані недійсними, а факт передачі майна може бути не доведений, що спричинить за собою проблеми з поверненням майна і оплатою лізингових платежів. Таке ж правило поширюється на відносини за договором страхування і договором зберігання предмета лізингу.

Індексація платежів

Договір фінансового лізингу - це форма фінансово-правових відносин, яка включає співіснування трьох видів правовідносин: постачання, оренди та купівлі-продажу. Така специфіка обґрунтовує прагнення учасників даних правовідносин застрахувати себе від настання несприятливих фінансових наслідків, пов'язаних з інфляційними процесами і закласти в умови договору можливість коригування його ціни.

Як і передбачено ст. 16 Закону, сторони, як правило, в лізингові платежі включають суму, яка компенсує частину вартості предмета лізингу та винагороду лізингодавцю за отримане в лізинг майно. Найчастіше, сторонами обумовлюється, що лізингові платежі підлягають подальшому коригуванню з урахуванням зміни курсу гривні до долара США або іншій валюті на дату сплати лізингового платежу. При цьому платежі здійснюються в національній валюті. Така практика є поширеною і існує вже не перший рік.

Однак судова влада вельми неоднозначно останнім часом розглядає такі усталені лізингові взаєморозрахунки. Так, 18.11.2010 року Господарський суд Донецької області розглянув позов про стягнення заборгованості за лізинговими платежами і прийшов до висновку, що оскільки на придбання предмета лізингу лізингодавцем був отриманий кредит в національній валюті, то є неправомірним проводити коригування лізингових платежів на зміну курсу гривні до долара США. У зв'язку з чим, в позові було відмовлено. Але показовою є і постанова ВГСУ від 08.12.2009 року по справі №07 / 1395. Суд прийшов до висновку про те, що оскільки грошове зобов'язання зі сплати лізингових платежів виражене у грошовій одиниці України - гривні, що відповідає вимогам чинного законодавства, коригування винагороди лізингодавця, яке входить до складу лізингових платежів є законним.

Порядок платіжного документообігу

Досліджуючи далі проблемні особливості, слід звернути увагу на те, що при здійсненні взаєморозрахунків важливою деталлю виступає умова про порядок перерахування платежів. У разі, коли договором передбачено, що лізингоодержувач зобов'язаний здійснювати платіж на підставі рахунку, виставленого лізингодавцем, необхідно пам'ятати, що підставою для оплати виступає саме рахунок. І на випадок звернення до суду з позовом про стягнення заборгованості, лізингоодержувачу потрібно буде довести, що рахунки були направлені лізингоодержувачу в порядку, передбаченому договором, і, як наслідок, виник обов'язок по оплаті.

У справі № 28/85/10 ВГСУ 17.11.2010 року прийняв постанову, якою лізингодавцю відмовлено у вимозі про повернення майна. Суд вказав, що доказів надсилання та отримання лізингоодержувачем рахунків-фактур не надано, а посилання на той факт, що рахунки були виставлені в електронній формі, є безпідставним, оскільки вказаний спосіб не передбачений договором і доказів такого твердження також не надано позивачем. У зв'язку з чим, суд визнав повідомлення про одностороннє розірвання договору безпідставним.

Таким чином, сторонам договору фінансового лізингу краще передбачити можливість виставляти рахунки про сплату лізингових платежів в електронній формі. Але і тут, потрібно передбачити той факт, що в Україні досить складним буде процес доказування надання рахунків в електронній формі.

На підставі чого можна порадити обумовити в договорі обов'язок лізингоодержувача самостійно здійснювати платежі, в разі не отримання рахунку-фактури від лізингоодержувача або пильно дотримуватися порядку відправки рахунків рекомендованою поштою (цінний лист з описом вкладення).

Завершення лізингових відносин

Договір фінансового лізингу передбачає два варіанти (дві мети) завершення лізингових відносин - повернення майна лізингодавцю або перехід майна у власність лізингоодержувачу. Незважаючи на кінцеву мету сторін договору, в його умовах необхідно передбачити порядок, який регулює обидва варіанти розвитку правовідносин.

При поверненні майна лізингоодержувачем, лізингодавцю слід чітко визначити терміни повернення і конкретно-визначений порядок дій.

Якщо це питання не буде врегульовано положеннями договору, стає актуальним застосування ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України. Дана стаття встановлює, що якщо термін виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник зобов'язаний виконати таке зобов'язання в 7-денний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. Тобто необхідно направити відповідну вимогу лізингоодержувачу про повернення майна.

Відзначимо, що оскільки на відносини договору лізингу поширюють свою дію норми, що регулюють орендні правовідносини, при невиконанні обов'язку щодо повернення майна, наймодавець (лізингодавець) має право вимагати від наймача (лізингоотримувача) сплати неустойки в розмірі подвійної плати за час користування річчю за період прострочення. Це випливає зі статей 785, 806 Цивільного кодексу України.

Таким чином, для виникнення всіх вищевказаних обов'язків у лізингоодержувача (повернення майна, сплата неустойки) в договорі або вимозі повинен бути встановлений момент, коли майно необхідно передати лізингодавцю. В іншому випадку, вимоги про повернення майна, витребування його з чужого володіння, так само як і стягнення неустойки не матимуть під собою правового підґрунтя. Такий висновок можна зробити з постанови ВГСУ від 22.11.2010 року по справі №16 / 33.

У разі переходу права власності від лізингодавця до лізингоодержувача, порядок такого переходу повинен бути регламентований в договорі. Так ч. 2 ст. 8 Закону, визначено, що якщо сторони договору фінансового лізингу уклали договір купівлі-продажу предмета лізингу, то право власності на предмет лізингу переходить до лізингоодержувача в разі та з моменту сплати ним визначеної договором ціни, якщо інше не передбачено договором.

Відповідно, при відсутності в договорі іншого порядку переходу права власності, крім як складання договору купівлі-продажу, лізингоодержувач не зможе претендувати на автоматичний перехід права власності.

Щоб уникнути непорозумінь, пов'язаних з переходом права власності, настійно рекомендуємо позначити, що перехід / достроковий перехід права власності на предмет фінансового лізингу оформляється актом, який підписується уповноваженими представниками сторін і скріплюється їхніми печатками.

А в разі, невиконання даного зобов'язання, лізингодавець несе відповідальність у вигляді сплати штрафу. Після чого, в разі ухилення лізингодавця від свого обов'язку щодо оформлення акту, у лізингоодержувача виникне право на визнання за собою права власності в судовому порядку. Як це було реалізовано лізингоодержувачем у справі № 13/169 в постанові ВГСУ від 10.11.2010 року.

Характерною ознакою лізингових відносин є те, що сторони мають право відмовитися від договору при настанні певних умов. І таке право може бути передбачено не тільки договором, а й встановлено в ст. 7 Закону.

Такими умовами є:

  1. прострочення поставки предмета лізингу лізингодавцем, що тягне за собою виникнення права на відмову від договору лізингоодержувачем, якщо прострочення становить більше 30 днів;
  2. прострочення платежів з боку лізингоодержувача, що дає право лізингодавцю відмовитися від договору і вимагати повернення майна, а також оплати боргу, якщо прострочення становить більше 30 днів.

Якщо в першому випадку, сторони ще не вступили в ту стадію лізингових відносин, коли виникає фактичне користування майном і відповідно обов'язок сплати лізингових платежів, то в другому, сторонами може бути вже виконана велика частина договору. Це обумовлює часте виникнення спорів між учасниками договору лізингу. У зв'язку з чим, звертаємо увагу на наступне.

Як регламентує ч. 2, 3 ст. 7 Закону, лізингодавець має право відмовитися від договору лізингу та вимагати повернення предмета лізингу від лізингоодержувача у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або в повному обсязі та прострочення становить більше 30 днів.

Стягнення за виконавчим написом нотаріуса провадиться в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження». Відмова від договору лізингу є вчиненою з моменту, коли інша сторона довідалася або могла довідатися про таку відмову.

Найчастіше лізингодавець звертається до нотаріуса для вчинення виконавчого напису. Після здійснення якого може пройти не один день до тих пір, коли лізингодавець звертається до виконавчої служби для повернення майна. За цей період лізингодавець нараховує лізингові платежі, вважаючи, що робить це правомірно, оскільки лізингоодержувач користується майном. Ось тут і виникають конфліктні питання, які, в більшості випадків, розглядає суд.

Отже, згідно з ч. 3 ст. 7 Закону, лізингодавець може відмовитися від договору і вимагати повернення майна на підставі виконавчого напису нотаріуса. Відмова від договору і припинення права користування - це два різних правових інструменти, якими наділений лізингодавець.

Тобто лізингодавець, має право не тільки відмовитися від договору повністю, але і може частково відмовитися, а саме, припинивши право лізингоодержувача на користування предметом лізингу. Такий непростий висновок можна зробити на підставі рішень трьох судових інстанцій у справі №13 / 237-09 / 9-10. Слід зазначити, що повноваження лізингодавця в односторонньому порядку припинити право користування і володіння майном, було передбачено сторонами в договорі. У зв'язку з простроченням лізингоотримувача, майно було повернуто на підставі виконавчого напису нотаріуса лізингодавцю. Згодом лізингодавцем було направлено повідомлення про відмову від договору лізингоодержувачу. За період між вчиненням виконавчого напису і відмовою від договору минув місяць, за який, лізингодавцем був нарахований лізинговий платіж. Зі сплатою якого, не погоджувався лізингоодержувач, вважаючи, що договір припинив свою дію в зв'язку з вчиненням виконавчого напису.

Однак суд дійшов висновку, що договір розірвано лізингодавцем в односторонньому порядку саме з моменту отримання повідомлення про відмову, оскільки таке право передбачено умовами укладеного договору і не суперечить вимогам чинного законодавства України.

Таким чином, можна усвідомити, що до встановлення в договорі права на одностороннє розірвання договору слід поставитися дуже серйозно і пам'ятати, що в разі несвоєчасного повернення на лізингоодержувача лягає відповідальність за сплату неустойки, передбаченої ст. 785 Цивільного кодексу України.

Виходячи з вищевикладеного, можна ще раз підтвердити просту теза про те, що умовам договору фінансового лізингу необхідно надавати першочергове значення, а розглянутий матеріал, сподіваємося, допоможе сконцентрувати увагу на тому, що не було враховано раніше.

 





Хочете отримувати повідомлення на ваш email, коли ми опублікуємо нові статті?

також стежити за оновленнями сайту можна в Facebook Instagram Twitter Viber Telegram

Горячие предложения

UniGroup

Кредит под залог недвижимости. Срочный выкуп недвижимости

Сумма от 30 000 до 50 000 000 грн. (в любой валюте).

Срок от 1 месяца до 10 лет.

100 л. топлива в подарок каждому клиенту.

Территория Киев, Киевская область до 35 км, Одесса, Харьков, Днепр, Львов, Полтава, Житомир, Ивано–Франковск, Черкассы, Черновцы, Чернигов, Сумы.

Страховая группа ТАС

Страховка онлайн

Туристична страховка онлайн: три програми на вибір

Обов'язкова автоцивілка від лідера ринку

Агропросперіс Банк

Депозит Онлайн

11% річних у гривні або 2,25% у доларах на 24 місяці

Строк від 1 до 24 місяців

Вклади від 1000 грн або 100 дол.

Оформлення в онлайн-банкінгу AP Bank

м. Київ, Вінниця

Ліцензія НБУ №241 від 16.02.2016

Корисні статті з даної тематики