про твої фінанси

Особливості операцій відступлення права вимоги, оформляємо договір факторингу

Така важлива банківська послуга як факторинг отримала розвиток в Україні не так давно. Сьогодні факторингові операції пропонують практично всі великі банки, частку ринку також завойовують і спеціалізовані факторингові компанії. Що ж собою являє факторинг і в чому особливості здійснення операцій переуступки права вимоги? Про це піде мова в даній статті.


Короткий зміст і посилання по темі

  1. Що таке відступлення права вимоги
  2. Договори факторингу: особливості укладення
  3. Форма договору уступки права вимоги
  4. Особливості оподаткування операцій факторингу

Що таке відступлення права вимоги

Операція поступки права вимоги є одним з поширених способів вирішення проблем, пов'язаних з погашенням заборгованості.

Поступка права вимоги відповідно до ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України є одним із способів заміни кредитора в зобов'язанні. Причому така операція не може існувати як самостійне зобов'язання. Вона може бути тільки похідною операцією з основного зобов'язання.

Під зобов'язанням розуміється правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо.) Або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст. 509 ЦКУ).
Таким чином, відступлення права вимоги полягає в тому, що кредитор поступається своїм правом вимагати виконання зобов'язання іншій особі - новому кредитору. А новий кредитор набуває право вимагати від боржника виконання зобов'язання.

Сторонами договору уступки права вимоги є первинний кредитор і новий кредитор. Така операція має й іншу назву - "цесія". Кредитор, який поступається своїм правом вимоги за зобов'язанням іншій особі, називається цедентом, а особа, якій кредитор поступається своїм правом вимоги за зобов'язанням, - цесіонарієм. Відзначимо, що такий термін зустрічається в єдиному нормативному документі - постанові Правління НБУ від 16.12.2002 р № 508, якою затверджено Положення про порядок здійснення банками операцій з векселями в національній валюті на території України.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у обсязі і на умовах, які існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦКУ). Тобто, до нового кредитора переходить не тільки право в тому обсязі і на тих умовах, на яких воно існувало у первісного кредитора в момент передачі, а й права, які забезпечують або гарантують виконання зобов'язання (порука, застава, гарантія, утримання і т. п.). Обсяг прав, який переходить від первісного кредитора до нового, може бути змінений законом або договором, але такі зміни не повинні призводити до матеріального погіршення становища боржника. При цьому зміна обсягу прав нового кредитора може бути здійснена тільки в меншу сторону.

Не допускається заміна кредитора в зобов'язаннях, нерозривно пов'язаних з особою кредитора (ст. 515 ЦКУ). В даному випадку мова йде про право вимоги, яке виникло при порушенні особистих немайнових прав і немайнових благ, що належать громадянину від народження або в силу закону. Зокрема, не допускається заміна кредитора в зобов'язаннях про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю.

Крім того, згідно з ч. 3 ст. 512 ЦКУ кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом. Таким чином, якщо в основному договорі факторингу, за яким виникла заборгованість, передбачено, що кредитор (постачальник) не може поступитися своїми правами іншій особі, то укладення договору поступки прав вимоги буде неможливо.

Для заміни кредитора в зобов'язанні згоди боржника не потрібно, якщо інше не встановлено договором, в якому замінюється кредитор, або законом. Але при цьому боржник повинен бути письмово повідомлений про те, що відбулася заміна кредитора, інакше виконання боржником свого зобов'язання первісному кредитору буде вважатися належним виконанням (ст. 516 ЦКУ).

Первісний кредитор відповідає перед новим кредитором в зобов'язанні за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов'язку, так як початковий кредитор не може відповідати за неплатоспроможність або несумлінність боржника. Виняток становлять випадки, коли первісний кредитор поручився перед новим, тобто новий кредитор буде його поручителем. У цьому випадку відповідно до ст. 553-559 ЦКУ початковий кредитор як поручитель несе відповідальність за боржника.

З огляду на те, що відступлення права вимоги є одним із способів заміни кредитора в зобов'язанні, а зобов'язання за договором полягає в здійсненні однією стороною (боржником) на користь іншої сторони (кредитора) певної дії (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, то предметом договору факторингу може бути не тільки погашення грошової заборгованості, але і виконання поставки продукції (товару), визначеної роботи і ін.

Договори факторингу: особливості укладення

При укладанні договору уступки права вимоги слід звернути увагу на наступне. У ЦКУ перелік істотних умов таких договорів не передбачений. Однак, виходячи зі змісту ст. 512 - 519 ЦКУ, такими умовами можуть бути:

  • зобов'язання, право вимоги, за яким відступається (номер, дата і предмет договору);
  • обсяг і умови переходу прав до нового кредитора у зобов'язанні;
  • порядок і терміни письмового повідомлення боржника про поступку права вимоги що відбулася;
  • перелік документів, які первісний кредитор зобов'язаний передати новому;
  • відповідальність первісного кредитора перед новим за недійсність переданої йому вимоги.

Якщо договір поступки права вимоги укладається між суб'єктами господарювання, то виходячи з вимог ст. 180 ГКУ для будь-якого господарського договору, в т. ч. і поступки права вимоги, істотними умовами є предмет, ціна і термін дії договору.

Істотною умовою договору уступки вимоги буде і умова про компенсацію початкового кредитору вартості прав що уступаються і плата новому кредитору.

У зв'язку з цим слід звернути увагу на постанову ВГСУ від 13.10.2005 у справі № 14/113, в якій суд вказав, що договір уступки прав вимоги (що передбачає фінансування під відступлення на умовах платності) за своєю суттю є договором факторингу (ст . 1079 ЦКУ). Тобто такий договір може укладатися лише банком або фінансовою установою, а також фізичною особою - підприємцем, який має право здійснювати факторингові операції відповідно до закону. Якщо новим кредитором є інша особа, тобто не передбачена ст. 1079 ЦКУ, то такий договір може бути визнаний недійсним.

Також слід звернути увагу на постанову ВСУ від 10.07.2007 у справі № 26 / 347-06-6531, в якій суд на підставі наведеного в ЦКУ визначення договору факторингу прийшов до висновку, що такий договір спрямований на фінансування однією стороною іншої сторони шляхом передачі в її розпорядження певної суми грошових коштів. Тобто в даному випадку має місце факт надання фактором послуги. Така послуга надається за плату, розмір якої визначається договором. При цьому саме своє право грошової вимоги, передане клієнтом фактору, не може розглядатися як плата за надану останнім фінансову послугу. З цього випливає, що якщо за договором за певну винагороду відступається право вимоги грошового боргу, то такий договір є договором факторингу, при якому фактором може виступати тільки банк або фінансова установа, а також фізична особа - підприємець, яка має право відповідно до закону здійснювати факторингові операції. Якщо ж відступається право вимоги грошового боргу без плати за послугу або відступається за винагороду право вимоги негрошового боргу, то договір не вважається факторинговим, а є договором поступки права вимоги, в зв'язку з чим новим кредитором за таким договором може виступати будь-який суб'єкт господарювання.

Різниця між договором відступлення права грошової вимоги і договором факторингу досить незначна. У зв'язку з цим існує велика ймовірність віднесення такого договору до договору факторингу. І якщо новий кредитор в цьому випадку не буде банком, фінансовою установою або фізичною особою - підприємцем, які мають право здійснювати факторингові операції, то такий договір може бути визнаний недійсним.

Виходячи з цього, а також з аналізу норм ЦКУ, можна зробити висновок, що договір відступлення права грошової вимоги не може бути договором факторингу тільки в тому випадку, якщо він не відповідає умовам договору факторингу. З цього в свою чергу випливає, що за таким договором:

  • не повинна передбачатися плата (винагорода);
  • права вимоги повинні передаватися в тому ж обсязі, в якому і існують, інакше це можна розцінити як приховану плату (винагороду);
  • новий кредитор перераховує грошові кошти початковому кредитору тільки після отримання їх від боржника.

На жаль, дотримання всіх цих умов робить договір відступлення права грошової вимоги малопривабливим. У зв'язку з цим слід звернути увагу на ч. 3 ст. 656 ЦКУ, згідно з якою право вимоги можна купити, уклавши для цього договір купівлі-продажу (про це також йдеться в постанові ВГСУ від 12.10.2006 у справі № 9/110/06).

Первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредитору документи, що підтверджують передані права, і інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Такими документами можуть бути сам договір, специфікація, товарно-розпорядчі документи, акти виконаних робіт (послуг) та інші в залежності від предмета основного зобов'язання. Так як боржник матиме право висувати проти вимог нового кредитора в зобов'язанні ті ж заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент одержання письмового повідомлення про заміну кредитора, то наявність таких документів новому кредитору необхідна.

У ст. 516 ЦКУ немає прямої відповіді, хто повинен повідомляти боржника про відступлення права вимоги - первинний кредитор або новий кредитор? Якщо в договорі відсутня умова про порядок і строки повідомлення боржника ким-небудь зі сторін договору поступки, то можлива ситуація, коли боржник так і не буде повідомлений про відступлення права вимоги і погасить податок первісному кредитору. Тому доцільним буде врегулювання цього питання в самому договорі поступки права вимоги шляхом внесення в нього умови про те, хто саме повинен (новий або початковий кредитор) і в який термін письмово повідомити боржника про заміну кредитора.

Форма договору уступки права вимоги

Договір поступки права вимоги повинен відбуватися в такій самій формі, що й договір, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредитору (ст. 513 ЦКУ). Якщо таке зобов'язання підлягало державній реєстрації (і / або нотаріальному посвідченню), то і договір поступки права вимоги повинен бути зареєстрований в такому ж порядку (і / або нотаріально посвідчений), якщо інше не встановлено законом.

Факторинг

Предметом факторингу є фінансування (кредитування) однієї особи фактором в рахунок поступки останньому грошової вимоги цієї особи до третьої сторони.

Предметом договору факторингу згідно ст. 1078 ЦКУ може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, то воно вважається переданим з моменту настання цієї події. Таким чином, майбутня вимога може бути заснована на договорі, який вже існує на момент укладення договору факторингу або який буде укладено в майбутньому. У цих випадках додаткове оформлення договору відступлення права грошової вимоги не проводиться.

Слід звернути увагу, що виходячи з визначення факторингу, вимога що поступається може бути тільки грошовою.
Частиною 2 ст. 1077 ЦКУ передбачено, що, крім звичайної поступки, клієнт може відступити факторові своє право грошової вимоги до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором.

Зобов'язання фактора за договором факторингу в Україні може передбачати також надання клієнту послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, правом на яку він поступається.

Згідно ст. 1079 ЦКУ сторонами в договорі факторингу є фактор і клієнт.

Фактором може бути банк або фінансова установа, а також фізична особа - підприємець, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції (лист Держфінпослуг від 13.10.2003 р № 347/07 / 1-3 / 1).
Клієнтом може бути фізична або юридична особа, яка є суб'єктом підприємницької діяльності.

Розмір винагороди фактора за надані послуги законодавством не регулюється і встановлюється сторонами в договорі факторингу за угодою сторін. Така винагорода може бути визначена у вигляді:

  • відсотків від суми вимоги, якою поступається клієнт за договором;
  • твердої певної суми;
  • різниці між реальною ціною вимоги і ціною, передбаченою в договорі, право вимоги за яким відступається, та ін.

Згідно ст. 1080 ЦКУ договір факторингу в Україні може бути укладений і буде дійсним незалежно від домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження. У цьому випадку клієнт не звільняється від відповідальності перед боржником у зв'язку із порушенням клієнтом умови про заборону або обмеження відступлення права грошової вимоги.

Передача грошової вимоги на умовах факторингу не потребує згоди боржника і тому заборона або обмеження на поступку вимоги визнається в даному випадку недійсною. Тому наявність умови про заборону переуступки права грошової вимоги не звільняє боржника від обов'язку здійснити платіж факторові. У той же час, якщо умовами основного договору, право вимоги за яким віддане фактору, передбачено, що кредитор не має права поступки (ч. 3 ст. 512 ЦКУ), то в цьому випадку клієнт за договором факторингу несе відповідальність перед боржником на підставі умов основного договору.

Клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Таким чином, ризик невиконання відступленої вимоги, якщо інше не передбачено договором, лежить на факторі і клієнт не несе відповідальність за невиконання або неналежне виконання боржником відступленої вимоги. Так, клієнт не буде нести відповідальність, якщо боржник виявиться неплатоспроможним (банкрутом), але знову ж таки в тому випадку, якщо договором не передбачена його відповідальність перед фактором.

Згідно ч. 2 ст. 1081 ЦКУ дійсним є право грошової вимоги, яке клієнт має право відступити, і в момент відступлення цієї вимоги йому не були відомі обставини, внаслідок яких боржник має право не виконувати вимоги.

На підтвердження своїх прав вимоги клієнт передає фактору рахунки (фактури), інші докази того, що своє право грошової вимоги що уступається дійсно (докази здійснення клієнтом постачання товарів або надання послуг, що підлягають оплаті згідно з переданими вимогами).

Крім вищевказаного, при укладенні договору факторингу, особливо зовнішньоекономічного, слід також керуватися Конвенцією УНІДРУА про міжнародний факторинг, до якої Україна приєдналася 11 січня 2006 року.

Боржник повинен бути письмово повідомлений про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні повинна бути визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Згідно ч. 2 ст. 1082 ЦКУ боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги мало місце, тобто надати копію договору факторингу. Якщо фактор не виконає цієї вимоги, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним за основним договором.

Наступне відступлення фактором права грошової вимоги (так звана переуступка) третій особі не допускається, якщо інше не встановлено договором факторингу. Якщо умовами договору факторингу така переуступка передбачена, то наступний факторинг укладається відповідно до вимог гл. 73 ЦКУ, тобто в такому ж порядку, що і початковий факторинг.

З вищевикладеного можна виділити наступні ознаки, що відрізняють факторинг від договору поступки права вимоги:

  • за договором факторингу клієнт відступає фактору тільки своє право грошової вимоги з метою отримання фінансування. За договором уступки вимоги первісний кредитор поступається новому кредитору будь-яку вимогу, не обов'язково грошове;
  • за договором факторингу фактор сплачує клієнтові в якості компенсації за поступку вимоги певну грошову суму (надає фінансування). За договором уступки права вимоги умова про компенсацію не є обов'язковою.
  • в результаті операції факторингу другий фактор отримує винагороду (у вигляді дисконту або окремої плати за послугу). За договором уступки права вимоги умова про оплату новому кредитору не є обов'язковою.

Факторинг як фінансова послуга

Згідно п. 11. ст. 4 Закону України від 12.07.2001 р № 2664-III "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг". Фінансовими послугами відповідно до цього закону є операції з фінансовими активами, що здійснюються на користь третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів (ст. 1 Закону про фінпослуги).

До фінансових активів відносяться грошові кошти, цінні папери, боргові зобов'язання та право вимоги боргу, що не віднесені до цінних паперів.

У свою чергу, ст. 4 цього закону відносить до фінансових наступні послуги:

  • випуск платіжних документів, платіжних карток, дорожніх чеків та / або їх обслуговування, кліринг, інші форми забезпечення розрахунків;
  • довірче управління фінансовими активами;
  • діяльність з обміну валют;
  • залучення фінансових активів із зобов'язанням про їх подальше повернення;
  • фінансовий лізинг;
  • надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту;
  • надання гарантій і поручительств;
  • переказ грошей;
  • послуги в сфері страхування та накопичувального пенсійного забезпечення;
  • торгівля цінними паперами;
  • факторинг;
  • інші операції, які відповідають критеріям, визначеним у п. 5 ч. 1 ст. 1 Закону про фінпослуги.

Згідно ст.2 Закону України від 01.06.2000 р № 1775-III "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" діяльність з надання фінансових послуг підлягає ліцензуванню в порядку, передбаченому законом, що регулює відносини в цій сфері. Таким законом є Закон про фінпослуги.

Однак не будь-яка діяльність з надання фінансових послуг, перелік яких визначено в ст. 4 Закону про фінпослуги, підлягає ліцензуванню.

Статтею 34 Закону про фінпослуги передбачено обов'язкове ліцензування операцій надання тільки наступних фінансових послуг:

  • страхова діяльність;
  • діяльність з надання послуг накопичувального пенсійного забезпечення;
  • надання фінансових кредитів за рахунок залучених коштів;
  • діяльність з надання будь-яких фінансових послуг, що передбачають пряме або опосередковане залучення фінансових активів від фізичних осіб.

Визначення термінів прямого або опосередкованого залучення фінансових активів наведено в Положенні про встановлення обмежень на суміщення діяльності фінансових установ з надання певних видів фінансових послуг, затвердженому розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 08.07.2004 р № 1515.

На підставі вищевикладеного можна зробити висновок, що діяльність фінансових установ, що здійснюють факторингові операції, не підлягає ліцензуванню, так як факторинг не входить до переліку ліцензованих видів діяльності, наведений у ст. 34 Закону про фінпослуги.

Згідно ст.1079 ЦКУ фактором може бути банк або фінансова установа, а також фізична особа - підприємець, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

Виходячи з вищесказаного, якщо для фінансових установ та фізичних осіб - підприємців факторингові операції не підлягають ліцензуванню, то для банків (оскільки факторинг згідно ст. 47 Закону України від 07.12.2000 р № 2121-III "Про банки і банківську діяльність" є банківською операцією) така діяльність здійснюється на підставі банківської ліцензії.

Особливості оподаткування операцій факторингу

Беручи до уваги, що жоден з основоположних законів про оподаткування не має спеціальних положень, що регулюють як поступку права вимоги, так і факторинг, розглянемо цю операцію, ґрунтуючись на загальних нормах Закону про прибуток і Закону про ПДВ.

ДПАУ в своєму листі від 23.04.2007 р № 8217/7 / 22-3017, аналізуючи поняття "факторингу", зазначає, що факторинговою операцією є поступка за плату права грошової вимоги первісним кредитором іншій особі (фактору) з компенсацією останнім вартості такого боргу. Однак такий висновок випливає і з норм ЦКУ.

Укладаючи договір факторингу в Україні, слід чітко визначитися в послідовності операцій, що проводяться.
Необхідно враховувати, що на практиці банки, прагнучи зменшити кредитний ризик, надають клієнтові (первісному кредитору) факторингове фінансування в два етапи:

  • на початковому етапі (до отримання платежу від боржника-дебітора) в розмірі 70 - 90% від обсягу фінансування;
  • на заключному етапі (після отримання платежу від боржника-дебітора) в розмірі 10 - 30% від обсягу фінансування за вирахуванням комісійної винагороди за надану послугу.

Облік у первинного кредитора

У момент відвантаження товару у первісного кредитора як постачальника виникає валовий дохід (п.п. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону про прибуток) та податкове зобов'язання з ПДВ (п.п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону про ПДВ) за першою подією на загальних підставах.

Операція факторингу для нього є другою подією, тобто заключною операцією угоди. Аналогічну думку з цього приводу висловлює і ДПАУ в своєму листі від 12.11.2002 р № 7617/6 / 15-3415-5, прирівнюючи цю операцію до операції по зарахуванню коштів в оплату за відвантажений товар.

Кошти, сплачені факторові за надану їм фінансову послугу, включаються до складу валових витрат на підставі п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону про прибуток.

Щодо ПДВ слід зазначити наступне. Відповідно до п.п. 3.2.5 п. 3.2 ст. ст.3 Закону про ПДВ не є об'єктом оподаткування ПДВ операції з торгівлі за грошові кошти або цінні папери борговими зобов'язаннями, за винятком операцій з інкасації боргових вимог та факторингу (факторингових операцій). Однак винятком у цій ситуації є факторингові операції, в яких об'єктом боргу є валютні цінності, цінні папери, в тому числі компенсаційні папери (сертифікати), інвестиційні сертифікати, іпотечні сертифікати з фіксованою дохідністю, житлові чеки, земельні бони та деривативи.

У зв'язку з цим, і як зазначає ДПАУ в листах від 14.08.2006 р № 15326/7 / 16-1517 та від 14.08.2006 р № 8918/6 / 16-1515-26, якщо об'єктом факторингових операцій є об'єкти, відмінні від валютних цінностей, цінних паперів, в тому числі компенсаційних паперів (сертифікатів), інвестиційних сертифікатів, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, житлових чеків, земельних бон та деривативів, то такі операції обкладаються ПДВ у загальновстановленому порядку. Аналогічної позиції дотримується Держкомпідприємництва в листі від 06.08.2006 р № 6433.

Відзначимо, що національна валюта України, в тому числі безготівкові грошові кошти на рахунках відносяться до валютних цінностей згідно з п. 1 ст. 1 Декрету КМУ від 19.02.93 р № 15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю".

Відповідно до вимог чинного законодавства компенсація первісному кредитору вартості прав що уступаються може бути меншою від суми боргу. У зв'язку з цим виникає питання: куди відносити фінансові втрати, які утворюються у вигляді різниці між фактичною вартістю боргу та сумою компенсації при проведенні факторингу? На думку ДПАУ, висловлену в листі від 12.11.2002 р № 7617/6 / 15-3415-5, така різниця не включається до складу валових витрат продавця, а сума, включена раніше до валового доходу при відвантаженні товару, не підлягає коригуванню на зазначену різницю. Також у платників податків може виникнути питання про правомірність зменшення податкового зобов'язання з ПДВ, нарахованого при відвантаженні товару. Тобто, чи можна його відкоригувати виходячи з розрахунку суми фінансових втрат, понесених у зв'язку із здійсненням операції факторингу? В даному випадку база оподаткування ПДВ не змінюється, і боржник в будь-якому випадку буде погашати свій борг за повною вартістю, так що коригування не доречно.

Облік у боржника

При оприбуткуванні товару у боржника як покупця виникають валові витрати (п.п. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону про прибуток) і податковий кредит з ПДВ (п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону про ПДВ ) за першою подією на загальних підставах.

При отриманні повідомлення про відступлення права вимоги в податковому обліку боржника ніяких змін не відбувається.

Погашення заборгованості перед фактором є другою подією, і тому в податковому обліку боржника воно також не відбивається.





Хочете отримувати повідомлення на ваш email, коли ми опублікуємо нові статті?

також стежити за оновленнями сайту можна в Facebook Instagram Twitter Viber Telegram

Горячие предложения

UniGroup

Кредит под залог недвижимости. Срочный выкуп недвижимости

Сумма от 30 000 до 50 000 000 грн. (в любой валюте).

Срок от 1 месяца до 10 лет.

100 л. топлива в подарок каждому клиенту.

Территория Киев, Киевская область до 35 км, Одесса, Харьков, Днепр, Львов, Полтава, Житомир, Ивано–Франковск, Черкассы, Черновцы, Чернигов, Сумы.

Агропросперіс Банк

Депозит Онлайн

11% річних у гривні або 2,25% у доларах на 24 місяці

Строк від 1 до 24 місяців

Вклади від 1000 грн або 100 дол.

Оформлення в онлайн-банкінгу AP Bank

м. Київ, Вінниця

Ліцензія НБУ №241 від 16.02.2016

Chatex

Криптобанк Chatex международные переводы в Телеграмм

Совершайте переводы в USDT TRC-20 вместе с Chatex.

Переводите без комиссии, мгновенно, безопасно и удобно друзьям, родственникам и коллегам по всему миру!