Країна кенгуру: подорожі Австралією

Країна кенгуру та коал

Якщо провести бліц-опитування серед мешканців України або будь-якої іншої країни про те, що перше спадає на думку при слові "Австралія", то на першому місці, з величезним відривом, буде кенгуру. Можна припустити, що слідом йде коала, і вже потім мости, театри, пляжі та інше. Про національну "гордість" - сумчастих тварин Австралії розповідає Bankchart.com.ua

На мій приїзд до Мельбурна перше запитання, яке мені ставили знайомі з Батьківщини, було: «Ну що, ти вже бачила кенгуру?» Свою першу зустріч із цими сумчастими я приємною не назву. Якщо вздовж наших доріг стоять попереджувальні знаки із зображенням корів, коней та інших знайомих нам тварин, то в Австралії на таких знаках – кенгуру та коали. Автобани будувалися без урахування міграцій цих тварин. Тому нерідко на дорозі можна побачити мертвого кенгуру, який вискочив на дорогу. В основному це відбувається в нічний або досвітній час. Тварина часто сама кидається на світ фар. Такі аварії завдають австралійцям та туристам безліч проблем.

Різновидів кенгуру досить багато. Бувають великі особини, вагою близько 60 кілограмів. У разі зіткнення з таким представником пошкодження авто можуть не підлягати ремонту. Саме в Австралії придумали так звані «кенгурятники» (які у свій час були популярні і у нас) – металеві решітки та рами, що захищають бампер і капот. Місцеві жителі вже знають дороги, на яких потрібно бути дуже уважним, і більше 70-80 км не розганятися.

Перше моє приємне знайомство із символом Австралії відбулося у місті Аделаїда – на півдні континенту. Я вирішила нарвати лимонів біля будинку, де гостювала. Дерево заворушилося і з тіні густих гілок вистрибнув досить великий самець. Так, це був самець, у них із самками відмінності дуже вже характерні. Він злякався більше за мене. В заціпенінні простояв хвилин п'ять, позуючи для фото і чекаючи поки я піду додому, а потім повернувся на своє секретне місце.

Зустрічаючи кенгуру в дикій природі чи околицях міст, головне їх не лякати і  не намагатися погладити. Вони істоти мирні - руку не відкусять, але хвостом вдарити можуть так, що не дорахуєте ребер. У період шлюбних ігор вони є особливо агресивними. Тоді і лапами у груди можна отримати. Я особисто не бачила, але «аборигени» розповідали, що буває таке.

Якщо ж ви хочете, щоб перша зустріч із представниками місцевої фауни у вас пройшла дружелюбно, вирушайте до національного парку. Їх в Австралії безліч. Біля кожного мегаполісу є кілька. Наприклад, Cleland Wildlife Park знаходиться у передмісті Аделаїди.

Обійти його можна за годину. За цей час побачити найрізноманітніших унікальних тварин, які водяться лише на Зеленому континенті. А таких тут близько 80% від усієї фауни. Причому, якщо в дикій природі вони полохливі, то тут, розвалившись на галявинах у тіні дерев, вони чекають, поки прийдуть допитливі туристи і почнуть їх годувати. Всі вони важкі і доглянуті, іноді навіть лінуються підвестися, щоб почастуватися з рук відвідувачів. При вході до парку знаходяться сувенірні лавки, де за 3 долари можна купити корм. Тільки цими ласощами дозволяється пригощати тварин.

Мені пощастило побачити кілька видів кенгуру: від великих рудих до карликових із чорними пензликами на вухах – така собі суміш кенгуру та білки.

Крім сумчастих, тут можна погодувати і потримати на руках коалу. У дикій природі коали в руки не даються і якщо ви будете наполегливі, можуть сильно подряпати довгими потужними кігтями, за допомогою яких вони перелазять з дерева на дерево. Побачити коалу також можна в межах міста і вздовж трас на евкаліптах. Коли вони змінюють локацію, то гарчать, але їхній рик більше схожий на рохкання свині.

У парках у певні години відвідувачі вишиковуються у черзі, щоб потримати і сфотографуватися з коалою. Відчуття непередавані. Дивитись на них без розчулення неможливо. Страшно уявити, що в Австралії був період, коли популяція цих ведмедів зросла настільки, що поставила під загрозу чисельність евкаліптових дерев, листям яких вони харчуються. Влада дозволила тимчасовий відстріл коал. З їхнього хутра робили тапочки та хутряні вставки для одягу. Коли популяція коал зменшилася, відстріл припинили.

Також у Cleland Wildlife Park живуть тасманський диявол, єхидна, вомбат та інші тварини. Погодувати їх не вдасться, тому що вони мешкають у вольєрах, але фото зробити можна.

Щодо пернатих, то в парку багато папуг. Їх ніхто не закриває в клітини – нема чого. Щоб вони не відлітали, досить регулярно і смачно годувати. Папуги в Австралії, як у нас ворони чи горобці, на кожному кроці. Переважно білі з чубчиками, рідше зустрічаються зелені та чорні.

При виході з парку у сувенірних лавках продають м'які іграшки – символи континенту. Ціни не дешеві – орієнтовані на туристів. Тому за сувенірами краще їздити до китайських кварталів у місті. Зазвичай з Австралії везуть м'які іграшки коал, кенгуру та вомбатів, а також евкаліптовий мед.

Туристична Австралія: подорожуючи зеленим континентом

Австралія країна екзотична, мультикультурна та багатонаціональна. Для більшості зелений континент асоціюється з оперним театром у Сіднеї, коалами та кенгуру. Але це лише невелика частка того, заради чого варто витримати 28-ми годинний переліт і акліматизацію. Якщо ви вирішили їхати, то знайте: двох тижнів для знайомства з цією величезною країною буде дуже мало. Мені не вистачило й двох місяців.

Найкращий період для туризму до Австралії – з жовтня до березня. У Південній півкулі у цей час літо. Подавати на туристичну візу варто заздалегідь – щонайменше за місяць до дати вильоту. Посольства Австралії в Україні немає. Надсилати документи потрібно до Лондону. Про своє рішення щодо візи вас оповістять електронною поштою. Жодних наклейок у паспорті не роблять – віза електронна. В аеропорту вам потрібно буде надати лише роздруківку.

Починати свою подорож потрібно, звичайно, із Сіднея. Це найкрасивіше місто на континенті і одне з найкрасивіших у світі. Перше, на що звертаєш увагу – це архітектура. Мало де побачиш таке гармонійне змішання стилів. Невеликі будови в колоніальному стилі, з яких вириваються сучасні висотки зі скла та бетону різноманітних кольорів та конструкцій. Невеликі бруковані вулички, що вливаються в широкі бульвари.

Центральна частина міста

На відміну від консервативної Європи, тут ніколи не знаєш, що побачиш за рогом старої будівлі з баштовим годинником: вікторіанський собор або модерновий ансамбль. Нема тут сивої старовини, і в атмосфері міста це відчувається.

Старі та нові будівлі у місті

Сідней – місто відносно молоде, йому трохи більше двохсот років. Засновано було як перше європейське поселення – каторга Британської імперії. Спочатку місто планували заснувати в бухті Ботані Бей, проте через брак прісної води та сильних вітрів перша флотилія з каторжниками рушила вглиб затоки Порт Джексон, де в невеликій круглій бухті й заснували поселення. Зараз саме в цій бухті знаходяться два найвідоміші символи міста та Австралії в цілому – Оперний театр і міст Харбор-Брідж.

Щодня з морського вокзалу вирушають кораблі та катери з туристами; водний транспорт у віддалені та курортні частини Сіднея, а також на острів Тасманія. Вид з води на місто незабутній. Один мій знайомий мандрівник сказав, що з океану Сідней дуже схожий на Нью-Йорк, тільки красивіше.

Крім знаменитого театру-черепашки тут є і мальовничі пляжі, і безліч білих яхт і катерів, і перша капітальна будова, з якої і почалася історія Сіднея - в'язниця. На прогулянку акваторією міста можна вирушити вдень або ввечері, коли місто осяює безліч вогнів, а міст і опера потопають в ілюмінації.

Міст Харбор Брідж. другий за впізнаваністю символ міста

Під час екскурсії можна зійти в одній із віддалених бухт та пообідати у рибному ресторані. Австралійської кухні, через колоніальну історію країни, як такої не існує. Заради високої кухні до Сіднея теж їхати не варто, це не Франція з її вишукуванням. Незважаючи на це, продукти тут дуже високої якості. Популярністю користуються морепродукти: креветки, устриці, краби та різноманітну рибу вам приготують та подадуть у будь-якому вигляді.

Окрім дарів моря австралійці люблять італійські страви та стейки. Без них не проходить жодне сімейне чи дружнє гуляння. А мангал чи барбекю є майже у кожному будинку. Що стосується напоїв, то жителі зеленого континенту віддають перевагу вину власного виробництва. Половина всіх виноробень знаходиться на півдні континенту. Це знамениті в країні будинки Баросса та Макаллан. Сомельє ставлять їх в один ряд із південноафриканськими та чилійськими. Любителям європейських винних букетів у Сіднеї доведеться розщедритися. Тут вони дорожчі, ніж у Старому Світі. Такий собі австралійський національний протекціонізм.

Крім архітектури та старих районів міста, які обов'язково варто побачити, Сідней славиться своїми пляжами. Практично все узбережжя порізане бухтами та затоками.

Сіднейська бухта в затоці Порт Джексон

Один із найпопулярніших пляжів не тільки в Австралії, а й у світі – це Бондай Біч. З мови аборигенів це перекладається як «Хвиля, що розбивається об скелі». Пляж розташований за сім кілометрів на схід від ділового центру Сіднея.

Крім мальовничих краєвидів, він має розвинену інфраструктуру. Один з барів на Бондай Біч входить до сотні найкращих барів світу.

Води біля узбережжя кишать представниками морської фауни. Влітку, як і багато пляжів країни, його захищають від акул, простягаючи підводні мережі. У період міграції біля берегів можна побачити зграї китів та дельфінів, а якщо пощастить, то й пінгвінів. Через сильні хвилі пляж має різні оцінки небезпеки. Від найбезпечнішого Північного кінця 4 бали, до найнебезпечнішого південного кінця 7. Це місце відведено головним чином для серфінгістів.

Якщо ви плануєте подорож Австралією, то рекомендую Сіднею приділити мінімум тиждень. Це місто, в яке неможливо не закохатися. По атмосфері це мегаполіс, але з якоюсь особливою доброзичливою аурою. Тут безліч мов, культур та традицій гармонійно доповнюють одна одну та створюють особливий колорит «міста біля бухти».

Південні рубежі Австралії

Мальовничі малолюдні пляжі, вино та фестивалі – це візитна картка штату Південна Австралія. Якщо ви вирішили спланувати подорож на зелений континент, то обов'язково повинні побувати в цьому регіоні.

Першими поселенцями на Півдні континенту були вільні люди, на відміну східних територій, які освоювали каторжани. В основному це були громадяни Великобританії та Голландії, які приїхали до Нового Світу у пошуках кращого життя. Днем заснування колонії - вільної провінції Англії, вважається 28 грудня 1836, коли до берегів Гленелга пристали перші кораблі. Зараз тут стоїть пам'ятник і розташовується міський пляж і один з престижних районів міста Аделаїда.

Пляж Аделаїди

Це столиця штату та п'яте за величиною місто в Австралії. Місто названо на честь дружини короля Вільгельма IV, якій тут ніколи не довелося побувати.

Сьогодні Південна Австралія відома своїм вином та фестивалями. Щороку в Аделаїді відбуваються фестивалі мистецтв та свята вина з долини Баросса. Фестиваль триває два тижні, протягом яких відбуваються театральні та балетні сезони, виставки, книжкові ярмарки, концерти різноманітних гуртів і не лише. Цей грандіозний захід влаштовується в середині лютого або травня, і збирає артистів з усього континенту. Оскільки туристичний сезон в Австралії з жовтня до квітня, окрім жителів країни на свята з'їжджається безліч туристів.

Серед визначних пам'яток міста – також площа королеви Вікторії та Художній музей, в якому представлено живопис регіону, а також історія аборигенів, які раніше проживали на цій території.

Площа Вікторії в Аделаїді

Половина всіх виноробень Австралії знаходиться у південному регіоні. Це знамениті в країні будинки Баросса та Макаллан. За своїми характеристиками вони стоять нарівні з південноафриканськими та чилійськими винами. У свій час вина «зеленого континенту» поступалися своїм конкурентам зі Старого світу. Через специфічний клімат, з різким перепадом температур, спекотним посушливим літом та вологою восени, проконтролювати правильне дозрівання винограду вкрай складно. Вино виходило більш терпким, насиченим та кріпленим. Тому довгий час вина Австралії мали не високу цінність. Але за останні десятиліття ситуація змінилася. Щоб переконатися в цьому, варто обов'язково вирушити на дегустацію вина в долину Баросса. Вона знаходиться за 50 кілометрів від Аделаїди. Славиться вона насамперед своїми червоними винами.

Дорогою назад рекомендую заїхати до села Хандорф. Його заснували поселенці з Пруссії та Селезії, які й привезли до цих районів першу лозу. За 200 років свого існування стара частина міста не змінилася: двоповерхові будинки у німецькому стилі, на перших поверхах пивнички, закусочні та сувенірні лавки, на других – або готельні номери, або житло господарів. Уздовж туристичної вулиці розвішано прапори Німеччини, а власники-офіціанти часто одягнені в національні німецькі костюми різних регіонів.

Фестиваль у Хандорфі

На околиці села знаходиться полунична ферма. Якщо вам пощастить побувати тут у грудні – це розпал сезону. За 3 долари вас пустять на поля та дозволять з'їсти стільки, скільки влізе. Рекордсмени з поїдання - вихідці СРСР. Їх відразу видно на плантації, що кидаються від грядки до грядки, на відміну від організованих та педантичних туристів з Китаю та Німеччини.

Любителям білих вин, варто вирушити на дегустацію на виноробню Макаллан, що за 60 кілометрів від столиці штату. Вона знаменита, насамперед, своїм Ріслінгом та Шардоне. Неподалік розташована черешнева ферма. Працює за принципом полуничної – скільки влізе, стільки їж. 

Від їжі тілесної до їжі духовної

Аделаїда знаходиться у бухті, в глибині затоки Святого Вінсента. На виході з неї в Південний океан знаходиться Віктор-Харбор.

Захід сонця у затоці святого Вінсента

Це мальовниче місце з величезними безлюдними пляжами, смачною їжею та головною визначною пам'яткою – гранітним островом. На вихідних тут багато відпочиваючих з Аделаїди, оскільки курорт знаходиться неподалік міста.

Гранітний острів

До гранітного острова з материка можна дійти пішки мостом. Або проїхатися у туристичному трамваї, де функцію локомотива виконує кінь.

Міст між Віктор-Харбор та Гранітним островом

Острів, крім екзотичної природи, має корінних жителів – карликових пінгвінів. Обійти його можна за півгодини.

За кілька кілометрів від міста є пляж з обладнаною стоянкою для кемпінгу. Тут є все потрібне для життя - вода, душ, туалет. Розбивай намет і за кілька доларів на день користуйся благами цивілізації. До океану – рукою подати.

Рибалка біля узбережжя Аделаїди

Пляжі у Південній Австралії найкрасивіші на континенті – стверджують місцеві жителі. І я з ними згодна! У них лише один недолік – холодна течія, яка омиває ці береги. Влітку вода не вища за +20-22 градусів. Зате є плюси - акули тут зустрічаються рідко, а отруйних медуз немає взагалі. Холодна вода та сильні течії, які можуть затягнути у відкритий океан, відлякують серфінгістів. Тут тільки найвідчайдушніші. Рай для серферів Австралії та всього світу – це курорт Голд-Кост на південному сході континенту. 

Золотий австралійський берег - курорт Голд-Кост

Улюблений курорт австралійців та "мекка" для серферів тихоокеанського регіону. Так можна назвати Голд-Кост – курорт на південному сході Зеленого континенту. 

Коралове море, Великий бар'єрний риф та довгі піщані пляжі приваблюють сюди туристів з усього світу. Справді, побувати в Австралії і не з'їздити подивитися на унікальне природне явище? Крім того, води Голд-Коста на відміну від решти пляжів континенту відносно безпечні, що стосується акул. Взагалі до акул у австралійців ставлення дуже австралійське. «Так, знаємо ми, що вони у нас є, але й рятувальники у нас є, і гелікоптери узбережжя патрулюють!» - Переконувала мене моя знайома росіянка, але вже громадянка країни і, гадаю, лукавила. Так як місцевих що далеко запливають, чи туристів, я не бачила.

Порівняно з іншими районами країни, курорт Голд-Кост вважається одним із найбезпечніших. Відпочиваючих заспокоюють міфом про тому, що акули сюди не запливають. Уздовж пляжу розставлені червоні прапори, якими обмежені місця входу у воду. Ось є рукав шириною 20 метрів, сюди й заходь, щоб був на увазі у рятувальників. Мабуть завдяки цьому нападів на людей тут практично не буває.

Популярним це узбережжя стало на початку 20 століття, коли жителі Брісбена (міста неподалік) стали приїжджати сюди відпочивати. Незабаром тут з'явилися перші пансіонати та готелі. У 20 роках минулого століття тут з'явилася залізниця та автомобільні дороги, що в рази збільшили кількість пляжників. Але справжній бум на цих берегах почався після Першої світової. Узбережжя забудовувалося готелями всіх мастей та класів, ресторанами, магазинами. І якщо раніше тут відпочивали мешканці південно-східних територій, то до вісімдесятих слава курорту почала приваблювати і закордонних туристів. У цей час тут відкрили аеропорт. Сьогодні Голд-Кост – центр туризму, переважно водного. Але й інших розваг тут багато. Не занудьгуєш.

Сезон на узбережжі, як майже скрізь у Південній півкулі, - з листопада до квітня. Найгарячіший період – на Різдво та Новий рік. Житло краще забронювати заздалегідь, щоб не жити в клоповнику на околиці міста. Так!Так! В Австралії, за всіх її високих стандартів життя, апартаменти такого роду також є. Від пострадянської спадщини вони, звісно, ​​відрізняються, але краще вам не порівнювати.

Так ось серед житла вибір величезний. Найпривабливіший і найдорожчий район – Серфінг Парадайз. Популярний він, насамперед, серед серфінгістів та молоді. Тут багато шкіл для серферів-чайників, клубів, ресторанів та торгових центрів.

Заняття у школі серферів

Вечорами на набережну з'їжджаються торговці сувенірами, виробами, натуральною косметикою та іншою дрібницею на згадку. Торг доречний, та ще й як! Дуже рекомендую олії для тіла та волосся. Олія та мед евкаліпта – це взагалі обов'язковий презент із «країни кенгуру».

До речі, м'ясо цього чарівного сумчастого теж варто спробувати. Солодкувате на смак, воно дієтичне та корисне. У всьому світі вважається делікатесом, а тут готується у кожному ресторані середньої руки. Вибір ресторанів тут, як на будь-якому курорті, величезний. Щедрим цінителям високої кухні шукати її варто у фешенебельних готелях, а любителям смачно поїсти за розумні гроші – у кафе на кожному кроці (при цьому розплачуватись ви можете як карткою так і готівкою. Готівку можна зняти  у будь-якому найближчому банкоматі ).

Любителів тихого сімейного відпочинку Серфер-Парадайз відлякує своїми дискотеками, музикою та іншими атрибутами бурхливого нічного життя. Крім того, наявність сильних хвиль теж не спокушає відпочиваючих із дітками. Вони віддають перевагу пляжам зі спокійною водою: Норт-Бурлей або Бурлей-Хедс.

Щодо цін на житло, харчування та транспорт, то вони тут, як скрізь в Австралії, високі. Тут взагалі все дорого щодо демократичних європейських та «смішних» турецьких, єгипетських, індійських та інших курортів, таких популярних серед мешканців пострадянського простору. Вечеря на людину з вином коштуватиме в середньому 50 доларів. Готелі краще забронювати заздалегідь, а ще краще апартаменти. Коштують приблизно однаково, але маса переваг – зазвичай це зал, спальня, ванна кімната та міні-кухня, де можна щось зкуховарити самому.

Якщо ви не любите хвилі та серф, а образ тюленя на лежбищі вам набрид, тут величезний вибір для активної та культурної програми. На Голд-Кості є великі тематичні парки: Водний світ, де можна подивитися на морських мешканців, Парк кіно та вражаючий аквапарк. Квиток на них можна придбати одноразовий або абонемент. Саме місто по всій території порізане і розділене водними каналами - така собі австралійська Венеція. По них відпочиваючих возять на екскурсії катери. Також турагенства влаштовують виїзди на риболовлю, споглядання китів, поїздки до національних парків. Їх на околицях міста кілька. Тут вам і кенгуру, і коали, інші екзотичні представники австралійської фауни.