Підбір кредитів:
Лізинг — це просто 07.12.2007
Майже всі компанії потребують інвестиційних ресурсів. Лізинг — вихід для більшості підприємств. Згідно з базисним визначенням Європейської федерації національних асоціацій з лізингу обладнання: Лізинг — це договір оренди заводу, промислових товарів, устаткування, нерухомості для подальшого використання з виробничою метою орендарем, водночас ці товари купує орендодавець і саме він зберігає за собою право власності (зокрема на весь період дії лізингового договору).
Об'єкти та суб'єкти лізингової угоди
Об'єктом лізингу (лізингового договору) нині найчастіше виступає капітальна продукція: машини, обладнання, транспортні засоби та інші інвестиційні товари. Їх можна ранжувати за такими основними групами:
- устаткування промислового призначення;
- транспортне обладнання;
- електронно-обчислювальні, пакувальні і сортувальні машини, офісне обладнання різного типу, оргтехніка та ін.;
- засоби телевізійного та дистанційного зв'язку;
- ліцензії, ноу-хау, комп'ютерні програми тощо.
У міжнародній практиці в лізинговій операції зазвичай беруть безпосередню участь три суб'єкти:
- Перший суб'єкт — це власник майна (лізингодавець), що надає його в користування (оренду) на умовах комплексної лізингової угоди. Лізингодавцями можуть бути: дочірнє підприємство (установа) комерційного банку, у статуті якого передбачений цей вид кредитно-позикової діяльності; фінансова компанія, створена спеціально для реалізації лізингових операцій, основною і фактично єдиною функцією якої є реальна оплата орендованого майна, тобто фінансування угоди; спеціалізована лізингова компанія, яка крім фінансового забезпечення угоди бере на себе комплекс послуг нефінансового характеру, зокрема утримання і ремонт майна, заміну зношених частин, консультації щодо використання промислового устаткування та ін.;
- Другим суб'єктом лізингової угоди є реальний користувач орендованого майна —лізингоотримувач, яким може бути будь-яка юридична особа незалежно від форми власності;
- Третій суб'єкт лізингової угоди — продавець майна лізингодавцю (постачальник). Це також може бути будь-яка юридична особа: виробник майна, постачальницько-збутова, торгівельна фірма та ін.
Залежно від конкретних економічних умов реальна кількість учасників лізингової угоди може змінюватися.
Залежно від складу учасників (суб'єктів) угоди поділяються на прямий і непрямий лізинг.
Прямий лізинг передбачає, що власник майна (постачальник) безпосередньо здає об'єкт у лізинг (двостороння угода). Лізинг за участю двох сторін (хоча офіційна статистика за цими операціями відсутня), за оцінками експертів, посідає скромне місце в загальній кількості і сукупному обсязі лізингових контрактів, що укладаються, — не більше 5-7%.
Непрямий лізинг — це передавання майна лише через посередника. Це може бути схема класичної тристоронньої угоди (постачальник - лізингодавець - лізингоотримувач) або, під час великих операцій, багатостороння схема з великою кількістю учасників. Лізинг за участю багатьох сторін (більше трьох) поширений як форма фінансування складних великих об'єктів.
За типом майна розрізняють:
- лізинг рухомого майна (зокрема, машинно-технічний лізинг);
- лізинг нерухомості.
За ступенем окупності майна виділяють:
- лізинг з повною окупністю, за якого протягом терміну дії одного первинно укладеного договору реалізується повна виплата лізингодавцю купівельної вартості орендованого майна;
- лізинг з неповною окупністю, коли протягом терміну дії одного первинного договору окупається тільки частина вартості орендованого майна.
Залежно від умов амортизації розрізняють:
- лізинг з повною амортизацією та відповідно з повною виплатою купівельної вартості об'єкта лізингу;
- лізинг з неповною амортизацією та відповідно з частковою (пайовою) виплатою вартості.
Згідно з двома визначеними вище ознаками класифікації ідентифікують фінансовий та оперативний лізинг.
Оперативний лізинг (operating leasing) поширюється на орендні відносини, за яких сукупні витрати лізингодавця, пов'язані з придбанням і утриманням обладнання, що здається в оренду, не можуть бути покриті орендними виплатами протягом терміну лише одного лізингового договору, а сплачуються за рахунок багаторазових орендних договорів. Для оперативного (експлуатаційного) лізингу характерні такі ознаки:
- Лізингодавець не може відшкодувати всі свої сукупні витрати за рахунок надходження лізингових виплат від одноразового договору оренди.
- Лізинговий контракт укладається, як правило, терміном на 2-5 років, що об'єктивно значно менший за часом фактичного фізичного зношення сучасного обладнання. Крім того, цей контракт і відповідно договір оренди може бути розірваний лізингоодержувачем у будь-який момент за власним бажанням.
- Ризик псування і втрати об'єкта зазвичай повністю покладається на лізингодавця. У лізинговому договорі, однак, може бути передбачена виплата певної компенсації лізингоодержувачем за псування устаткування, але її розмір завжди істотно менший від первинно встановленої ціни майна.
- Ставка лізингових платежів в основному завжди вища, ніж за банківського кредиту і фінансового лізингу. Це зумовлено тим, що лізингоодержувач, не маючи повної гарантії компенсації витрат, змушений враховувати різні комерційні ризики шляхом введення в ціну лізингового договору підвищення вартості послуг.
- Об'єктами угод виступають різні види машин і устаткування, вироблені за сучасною технологією.
- За оперативного лізингу лізингова компанія зазвичай купує устаткування заздалегідь, не знаючи під час купівлі конкретного орендаря. Лізингові компанії, що займаються оперативним лізингом, дуже добре знають кон'юнктуру і динаміку ринку інвестиційних товарів. Лізингові компанії (або банки) за цього виду лізингу самостійно страхують майно, що передається в оренду, і забезпечують його обслуговування та ремонт.
- Після закінчення терміну первинно укладеного лізингового договору лізингоотримувач має право подовжити термін лізингу на більш вигідних умовах, повернути устаткування лізингодавцю, придбати обладнання у лізингодавця за умови існування угоди (опціону — опціонного контракту) на придбання цього обладнання за ринковою вартістю з урахуванням першого внеску. Особливості оперативного лізингу забезпечили його інтенсивне застосування в сільському господарстві, на транспорті, в гірничодобувній промисловості, будівництві, процесах електронного оброблення інформації та різних сферах.
Фінансовий лізинг (financial lease) — це угода, що передбачає протягом періоду своєї дії виплачування лізингових платежів, що відшкодовують повну вартість амортизації обладнання або його значної частини, а також додаткові витрати, що виникають, і забезпечує отримання необхідного прибутку орендодавцем. Для фінансового лізингу характерні такі специфічні риси:
- Обов'язкова участь третьої сторони (постачальника-посередника або виробника-об'єкта угоди).
- Неможливість розірвання договору протягом періоду так званого основного терміну оренди, тобто терміну, необхідного для відшкодування сукупних власних витрат лізингодавця. Тим часом на практиці такі договори (контракти) можуть денонсуватися. Така потенційна можливість розірвання контракту може бути відображена в лізинговому договорі, але в цьому випадку загальна вартість лізингової операції істотно зростає.
- Більш тривалий порівняно з оперативним лізингом термін угоди (зазвичай близький до припустимого терміну служби об'єкта).
- Зазвичай більш висока загальна вартість об'єкта лізингової угоди.
Після закінчення терміну контракту, як і за оперативного лізингу, лізингоотримувач може придбати об'єкт угоди за залишковою ринковою вартістю, укласти новий договір на менший термін і за пільговою ставкою, повернути об'єкт лізингодавцю.
Фінансовий лізинг за економічними ознаками багато в чому схожий із довготерміновим банківським інвестиційним кредитуванням капітальних вкладень. Це закономірно, адже основне місце на ринку пропозиції фінансового лізингу нині належить банкам.
Методика розрахунку кінцевої суми лізингових платежів
У проекті лізингового договору на практиці найбільш складно правильно визначити суму лізингових (орендних) виплат, що належать лізингодавцю. У таблиці подана класифікаційна характеристика (статус) деяких видів лізингових платежів.
Класифікація лізингових платежів
Лізингові платежі | |||
---|---|---|---|
За формою виплати | За методом нарахування | За періодичністю внесення | За способом сплати |
1. Грошові 2. Компенсаційні | 1.Фіксовані 2. Авансом 3. Мінімальні 4. Невизначені | 1. Одноразові 2. Періодичні | 1. Рівними частинами 2. Розмірами, що прогресивно збільшуються |
До складу сукупної суми лізингового платежу повинні бути введені такі його основні елементи:
- амортизація обладнання;
- плата за ресурси, залучені лізингодавцем для здійснення угоди;
- лізингова маржа, що включає встановлений власний дохід лізингодавця за послуги (1-3% від вартості лізингового обладнання);
- ризикова премія, розмір якої залежить від рівня різноманітних ризиків, які під час реалізації угоди несе лізингодавець.
Плата за ресурси, лізингова маржа і ризикова премія сукупно становлять лізинговий відсоток. Для розрахунку суми орендних платежів використовується формула ануїтетів (щорічних обов'язкових платежів за конкретною позикою), яка відображає взаємопов'язаний вплив на фактичний розмір орендних виплат усіх умов лізингової угоди, зокрема суми і терміну контракту, рівня лізингового відсотка, періодичність виплат для погашення заборгованості.
Переваги лізингової угоди
Під час реалізації лізингової угоди орендар зазвичай отримує певні переваги:
- Підприємство-орендар може розширити виробництво і налагодити обслуговування устаткування без великих одноразових власних фінансових витрат і без залучення позикових коштів, зокрема банківського кредиту.
- Зменшується гострота проблеми обмеженості ліквідних коштів орендаря, витрати на придбання промислового обладнання рівномірно розподіляються на весь термін дії лізингового договору.
- У балансі підприємства встановлюється і підтримується оптимальне співвідношення (пропорція) власного та позикового капіталу, оскільки не залучаються нові додаткові позикові кошти.
- Орендар може періодично оновлювати застаріле обладнання без значних фінансових витрат і капітальних вкладень.
- Податкові пільги та інші інвестиційні переваги і стимули, що поширюються на лізингові операції, дозволяють домовлятися про орендні ставки, за своїм рівнем іноді навіть нижчими ставок поточного банківського відсотка.
- У певних лізингових контрактах орендар одержує право пільгового придбання орендованого ним майна (обладнання) після закінчення контрактного терміну лізингового договору.
- Висока гнучкість і облік кон'юнктури за лізинговим контрактом дають можливість оперативно реагувати на поточні зміни ринкової кон'юнктури в певних галузях промислового виробництва.
- Забезпечується адекватність ціноутворення, оскільки лізингова фірма об'єктивно зацікавлена закуповувати промислове устаткування у фірм-постачальників за оптимальними цінами.
- Важливою перевагою лізингу є та обставина, що він не погіршує зовнішню платіжну позицію країни і її платіжний баланс. За правилами Міжнародного валютного фонду сукупні платіжні зобов'язання, що випливають з договорів оренди, не включаються до показників сукупної зовнішньої заборгованості країни.
- Лізинг слугує додатковим ресурсом (інструментом) фінансування, що важливо для банків та їхніх дочірніх лізингових організацій (підприємств) з огляду активізації і диверсифікації сфер регулярної діяльності. Водночас необхідно підкреслити, що банки та інші кредитні установи, власне, змушені впроваджуватися в нові для них сфери діяльності і займатися лізингом, оскільки розвиток ринку лізингових послуг створює для них серйозну конкуренцію і певним чином сприяє падінню рівня банківського відсотка, насамперед за довготермінового кредитування.
- Лізингове фінансування об’єктивно пов’язане з меншим ризиком, ніж надання банківських довготермінових позик (особливо без адекватного забезпечення або гарантії).
- Податкові пільги (якщо такі надаються) частково реалізуються і орендодавцем.
- Більш тісні контакти з виробниками обладнання створюють для лізингодавців нові можливості ділового партнерства.
Обновлено: 07.12.2007
Автор: Простобанк Консалтинг
http://www.bishelp.ru/gde_dengi/lizing/dopkons/lizing_prosto.php